Виховні будинки: навіщо на початку хх століття пломбувати дітей-сиріт
Грудне відділення Імператорського виховного будинку. Санкт-Петербург. 1913. Фотоателье К. К. Булли. Фото: ru.wikipedia.org
виховні будинки - ініціатива, що з`явилася в Росії в роки правління Катерини Великої. Такі будинки були побудовані в Москві і Санкт-Петербурзі і призначалися для проживання дітей-сиріт, підкидьків і інших "неблагополучних" дітей. Спочатку передбачалося, що ці будинки стануть порятунком для таких малюків: тут їх вигодують, забезпечать їм зміст, а також навчать грамоті. Однак на практиці все виявилося не так райдужно: виховні будинки стали місцем масових дитячих смертей ...
Виховний будинок у Москві був заснований Катериною II 1 вересня 1763 року. Фото: https://lifeglobe.net
Московський Виховний будинок почав свою роботу в 1764 році, Санкт-Петербурзький - через чотири роки. Передбачалося, що в таких будинках будуть виховуватися діти, які, подорослішавши, сформують т.зв. "Третій стан", стануть працювати на фабриках і розвивати виробництво, будуть успішними купцями або людьми мистецтва. Роботу виховних будинків курирував спеціально зібраний Опікунська рада. В обов`язок опікунів і піклувальників входив збір пожертвувань на утримання дітей, оскільки державного фінансування не виділялося. Сама Катерина регулярно передавала домівках багатотисячні пожертви, до того ж закликала і найближче оточення.
Виховний будинок у Москві. Фото: lifeglobe.net
У Виховний будинок дітей приносили анонімно, малюків охоче брали без документів. При установі працювало і пологове відділення, де акушери надавали породіллям допомогу. З`явилися на світ немовлята теж відправлялися в Виховні будинки.
Здавалося б, ініціатива була прекрасною, але позитивних результатів досягти не вдалося. По-перше, з`явилася проблема вигодовування немовлят, яких сотнями несли в будинку. Якщо штат годувальниць опинявся "неукомплектованим", тут же слідувала низка голодних смертей. По-друге, в будинках постійно було епідемій, медицина тоді ще була на примітивному рівні. При тому, що будинки були розраховані на виховання дітей до досягнення ними 16-річного віку, за фактом до цієї цифри доживали не більше 10% вихованців.
Сцени життя Виховного будинку на початку 1880-х років. Фото: ru.wikipedia.org
Всього в обидва будинки щорічно надходило близько 30-40 тисяч дітей, але, всупереч очікуванням, заклади не розросталися, а функціонували в звичному режимі. Кількість вихованців регулювалося "природним відбором". Зміни відбулися в 1830 році: згідно з розпорядженням Миколи I, дітей відтепер брали в Виховні будинки на кілька місяців, коли були вільні годувальниці, а після - визначали на виховання в селянські сім`ї. Правда, майже половина дітей до цього перерозподілу просто не доживала.
Вихованці грудного відділення Петербурзького Імператорського виховного будинку в ліжечках під час тихої години. Фото: historymed.ru
Порядок прийому дітей змінився в 1891 році, було прийнято рішення приймати тільки немовлят з документами, а підкидьків передавати поліції для подальшого розгляду. Селянським родинам, які погоджувалися брати дітей на виховання, нараховувалася щомісячне утримання - до 4 рублів на місяць. Гроші виплачувалися, поки дитина не досягав 15 (для дівчаток) і 17-річного (для хлопчиків) віку.
Няні Петербурзького Імператорського Виховного будинку з дітьми на руках в грудному відділенні, 1913. Фотоателье К. К. Булли. Фото: citywalls.ru
Щоб контролювати прийомних батьків була введена система пломбування дітей: на кожного вихованця Виховного будинку (а саме так і іменувалися діти в той час) надягали шнурок з медальйоном. Така прикраса пломбувати, тому "переважити" його на іншу дитину було неможливо. При пред`явленні пломби видавалися гроші. Сьогодні цей метод може здатися негуманним, але в той час придумати інші способи "маркування" прийомних дітей було складно. Фотографій не було, запам`ятати в обличчя кожного малюка співробітники поліції не могли, і селяни часто цим користувалися, "підмінюючи" померлого прийомну дитину своїм власним, близького йому за віком.
