Звичні речі, які були винайдені зовсім недавно
Кожен день ми користуємося великою кількістю предметів і навіть особливо не замислюємося про те, що б ми робили без них. Але ж зовсім недавно багато предметів побуту здавалися фантастикою. Навіть на те, щоб винайти звичайний валізу на коліщатках потрібен час. Сьогодні така ідея здається елементарної, але не все так просто, як здається. Спробуйте і ви винайти щось нове, щоб послужило на благо всієї цивілізації.
Валіза на коліщатках - 1970
В кінці літа 1970 року садо з сімейством повертався з відпустки, проведеного в Пуерто-Ріко, і, чортихаючись, намагався впоратися на митниці аеропорту Аруба з двома величезними валізами власного виробництва. Тут-то і стався момент осяяння: службовець аеропорту прокатав повз візок з якимось обладнанням. Повернувшись додому, садо прикрутив до валізи чотири коліщатка від такої ж візки і «буксирну» ручку, подав заявку на патент і відправився завойовувати ринок.
Як не дивно, власники мереж універмагів, яким він пропонував новинку, шарахалися від нього як від чумного, і тільки інтерес, проявлений віце-президентом мережі універсальних магазинів Macy`s, дозволив садо пустити свій винахід в продаж. 4 жовтня того ж року перший валізу на коліщатках з`явився у вітрині Macy`s в Нью-Йорку.
У 1972 році садо отримав на нього патент- подальше, як то кажуть, вже історія. Але не вся: найпоширеніший нині тип багажу - двоколісний валізу з висувною ручкою - з`явився тільки в кінці 1980-х. Його винайшов пілот авіакомпанії Northwest Airlines Боб Плат, згодом залишив авіацію заради «багажного» бізнесу.
Валізи на коліщатках тепер випускають і в luxury-сегменті, наприклад, Louis Vuitton Zephyr.
Офісні стікери - 1980
А ось і ні: стікери Post-It Note (як вони офіційно іменуються досі) вперше надійшли в широкий продаж тільки в 1980 році, після довгих маркетингових перипетій.
Відео: Разведопрос: Клим Жуков про народження революції: не відбулася буржуазна революція
Почалася їх історія за 12 років до цього, коли хімік компанії «3М» Спенсер Сілвер, намагаючись винайти наднадійний акриловий клей для авіапромисловості, раптово отримав щось зовсім інше - клей занадто слабкий, щоб тримати вічно, зате дозволяє повторне використання і немазкий.
Цілих шість років Сілвер ламав голову, як би застосувати винахід на практиці, поки на один з семінарів для співробітників «3М» не прийшов його колега з відділу нових розробок Артур Фрай. У вільний час Фрай співав у церковному хорі і постійно страждав від необхідності якось закріплювати закладки в збірнику псалмів.
Відео: 6 звичних нам ПРЕДМЕТІВ, ЯКІ РАНІШЕ ВИГЛЯДАЛИ ПО ІНШОМУ
Ще шість років знадобилося на те, щоб переконати в перспективності продукту керівництво «3М» та потенційних споживачів, але результат тепер в наявності в кожному офісі. Патент «3М» на винахід діяв до 1997 року- після липкі папірці стали виробляти всі кому не лінь, але фабрика в Кентуккі, на якій все почалося, до сих пір випускає стікери класичного жовтого кольору і формату 76х76 мм.
Нержавіюча сталь - 1913
До XIX сторіччя зі сталі вже навчилися робити кораблі, паровози, велосипеди та інші корисні речі. Не виходило тільки одне: зробити так, щоб вони не іржавіли.
Що, зауважимо, неприємно не тільки у випадку з плавзасобами та самобеглая возами: звичайні вилки і ножі іржавіли на раз аж до 1920-х років. Бо тільки в 1913 році британський металург Гаррі Бреарлі виявив, що сталь з високим вмістом хрому успішно протистоїть корозії.
Результати його досліджень були оприлюднені два роки по тому (так що у нержавійки в цьому році перший столітній ювілей) і припали вельми до речі в країнах Антанти в роки Першої світової. А вже після війни почалася тріумфальна хода нержавіючої сталі по всьому світу, включаючи кухні, вітальні та вбиральні простих громадян.
Відео: 4 ДИВНІ ПРОЕКТУ, НА які були витрачені ЦІЛІ СТАНУ
карпаччо -1950
Його винайшов в 1950 році Джузеппе Чіпріані - власник знаменитого венеціанського «Гаррі-бару» (дуже дорогого ресторану, куди ходили Хемінгуей, Вуді Аллен, Аристотель Онассіс і інші знаменитості).
Основою для страви послужила традиційна пьемонтские закуска «карне крудіте алл`альбане» - Чіпріані, втім, вніс в рецепт належні зміни і дав йому знамените нині на весь світ ім`я - на честь живописця XV століття Вітторе Карпаччо, виставка якого якраз проходила тоді в Венеції
Ресторатор зазначив в роботах середньовічного художника характерні поєднання червоного і білого, що нагадують колір і фактуру тонко нарізаного м`яса.
Вішалка для одягу - 1869
І лише в 1869 році янкі з Коннектикуту по імені О.А. Норт пред`явив приголомшеному світу свій винахід: плечики для розвішування одягу. Щось схоже на сучасну вішалку придумав, втім, в кінці XVIII століття третій президент США Томас Джефферсон, але, здається, сучасники не оцінили по достоїнству цей прорив в гардеробній сфері.
Не відразу взяли і винахід Норта - першим торговцем, який ризикнув виставити свій товар на вішалках замість звичних манекенів, став якийсь Мейер Мей - власник магазину чоловічого сукні з Гренд-Репідс, штат Мічиган, і сталося це аж в 1906 році.
