У красноярську дух бабусі поскаржився внучці на те, що чужі люди знищили її могилу
У примари, полтергейст, і різні цвинтарні історії Красноярка Світлана Н. не вірила до тих пір, поки з нею самою не трапилася містична історія.
Бабуся була, а де її могила? Дорогого людини, свою бабусю Пелагею Дем`янівну Кулик Красноярка Світлана згадує мало не кожен день.
Відео: Дух пригод (1 серія) Поїзд на Красноярськ
Та була українкою, якщо сердилась на внучку, вимовляла по-своєму, по-особливому: «Яка ти неслухьяная!». А Свєта, лисиця, швидше за обніматися, - і які тут вже образи. Коли виросла внучка, вийшла заміж, народила синочка з донькою, то бабуся - перша нянька. І слово ласкаве завжди знайде для дітлахів, і лікувала своїм способом, якщо раптом захворіють.
- Сама чудова бабуся на світлі, - згадує Світлана. - Вірила в Бога, все суботи з п`ятниці не їла, постійно Біблію і Євангеліє читала. Ще вона зливала на віск пристріт, переляк на віск, чистку своєрідну робила. Може тому і наснилася мені ...
У 1992 році бабусі не стало, їй був 81 рік. Поховали її на кладовищі Бадалик, майже поруч з сином: Борис помер на два роки раніше. У обох було по огорожці і по пам`ятнику.
Більше 25 років рідні приїжджали на могилки: доглядали, прибирали, згадували покійних. І так було до тих пір, поки вони самі не нагадали про себе.Пелагея Дем`янівна з правнуком Станіславом. Фото: надано Світланою Н.Бабушка Пелагея приснилася внучці в дивному вигляді: обличчя не видно, хустку засунуть на очі. Старенька волала про допомогу: «Я лежу одна, без усього, мені холодно». Світлана прокинулася вранці в холодному поту, а в голові одна думка: «Щось трапилося» .Помчалась на кладовищі, а там ... поверх бабусиної могили свіжий горбок, хрест дерев`яний, квіти і вінки. В першу хвилину оніміла від несподіванки, а потім кинулася за роз`яснення до керівництва кладбіща.- Чи був там пам`ятник - чи не було, не можу точно сказати, - розводить руками Павло Штрек, головний спеціаліст відділу організації похоронної справи МКУ «УДІБ». - Ця ситуація из ряда вон! І найбільша складність у тому, що багатьох архівних документів з 80-90 років НЕ сохранілісь.Только на момент поховання там не було нічого. У нас якщо люди, копаючи могилу, натикаються на чиїсь останки, категорично заборонено проводити поховання.
Відео: тренування на ПравІло.Красноярск
«Я ж не відьма!»
Сім`я Н. спробувала домовитися з сином похованого чоловіка. Оскільки бабуся виявилася не зовсім під новою могилою, а трохи правіше, можна було трохи зрізати огорожу, прибрати столик і встановити знову їй пам`ятник. Чоловік відмовлявся, тягнув час. А навесні, напередодні Батьківського дня, бабуся Пелагея знову «відвідала» внучку уві сні: «Я ж не відьма, за що мене залили!», - плакала она.Пріехалі рідні на кладовищі, а там над бабусею вже могильна плита з цементу на дві могили. Над однією підноситься значний пам`ятник похованого чоловіка, а друга порожня, по всій видимості, для кого-то з родственніков.После страшного сну Світлана помчала на кладовищі, а там поверх бабусиної могили свіжий горбок, хрест дерев`яний, квіти і вінки. Фото: надано Світланою Н.- Бабуся, виходить, посеред цих двох осередків зараз лежить, - розплакалася Світлана. - Як можна було залити, знаючи, що там лежить людина, і туди покладеш туди свого близького человека. сама зараз вже не можу зруйнувати цей цемент, це вже кримінальна дело. що з могилою моєї бабусі зробили, це можна? Адже тут не було звалища, пам`ятник стояв і огорожа була. Її частина навіть неподалік валялася деякий час.Я ти доведи! - Грошей вони, напевно, хочуть, та й все, - відрізав Михайло Антонов, син похованого чоловіка. - Там не було ніякого поховання, а всього лише купа сміття. Стояв пам`ятник іржавий поруч, підфарбований немного.У них навіть документів немає ніяких, що там була бабуся похована. Виділили місце людині, він віддав державі 38 років служби, працював в органах. І ось така неприємна історія.По суті, потерпілими в цій історії є обидві родини. Єдиний вихід - домовлятися. Але поки не виходить. За два роки сім`я Н. кілька разів подавала заяву в поліцію і прокуратуру з проханням розібратися. Але всякий раз слід відмову: немає документів - немає справи. І навіть фото зі спірною могилки немає.- Мені кажуть: а ти доведи, що бабуся тут, - каже Світлана Н. - Дико, що в наш час таке можливо! Могилу ми не фотографували, хіба могли подумати, що доведеться доводити її існування. А зараз виходить: книги загублені, копальники звільнені, акт якось ніхто не составіл.В даний час справа знову перебуває на черговому розгляді. Світлана все ще сподівається, що цемент розіб`ють, і її бабуся заспокоїться. І тільки тоді вона сама зможе спати спокійно.
