Як я за пивом сходив
Товариші, як страшно жити. Абсолютно несподівано можна раптом стати героєм бойовика прямо поряд з власним будинком ...
Від автора:
Отже, по порядку. Прийшов я значить на днях з роботи, повечеряв і тут захотілося мені пива. Хоч ножем реж, а хочеться. Благо часу 23 немає і магазин поруч. Сказано-зроблено: одягнувся, дійшов, купив пару темного. Іду назад ...
Треба сказати, Браїлів, район у нас хоч і хороший, але дещо специфічний. Всяке буває. Чую кіпешь. Баби кричать в голос. Махач якийсь. Ну мені то що? Я собі пиво взяв і вже уявляю як я його будинку, під воблочку булькати буду.
Тут бабине мощі додало і октавою вище взяло. Дивлюся, один з тих, що билися на лижі підвівся, другий бігом за ним. Вечірній моціон. Спортом люди займаються. Стрес знову таки знімають. Та й для здоров`я, яка ніяка, а користь.
Глянув я, а біжить то знайомий мій, за ним гість столиці з ножем. Непорядок однако. Спорт спортом, а ножики нах, це вже зайве. Тут вони, веселою юрбою, повз мене. Схопив я «гостя» цього за руку, мовляв - «що твориш?», А він добра душа, руку вирвав і раз, і мені в бік. Різкий сука. Хоча бік то я встиг ліктем прикрити. Ось він мені в руку і засадив.
Відео: Кабаре-дует Академія - «За пивом» (HQ)
Потім, заднім числом вже, як я дякував долі (ножик гавененькій кухонний) і американську куртку м-65 з щільною якісної матерії, яку хоч і прорізали, але відвело ніж по дотичній.
Дивлюся, справа якось не жартівливе. Загалом руку він мені злегка все-таки порізав. Зумів я його знову за грабую, в якій ножик, прихопити, але вже без жартів і з усієї сили. Ну а з лівої в бубон подзвонив раз інший.
До КМСА я правда не дозанимался, але 1-й розряд був. Брехати не буду - давно, але був. Зараз іноді штангу тягаю. Буває, за старою армійською пам`яті десяточку вечорами бігаю ... Хоча вік млин і сили звичайно вже не ті.
Після третього дзвіночка, дивлюся повело клієнта. Ножик я у нього з руки витрусив і на землю, акуратно так громадянина - поклав. Сам на нього присів і тільки почав думати, що з ним далі робити, як на мене дві його подруги тожероісянкі навалилися. Сука, я на громадянина сиджу і його тримаю, а він уже трепихаеться (кажу ж сили не ті). У спину мені ногами херачат. За волосся тягають. Ор варто, хоч вуха затикай. І головне, громадянин приїжджий, ухитрився ножик з землі підняти.
Це я пишу довго. Відбувалося все секунд 40, а то може і менше. Добре, знайомий мій повернувся. Кричу йому: нацменок, мовляв прибирай і дивись, що б мені в спину нічого не встромили, а сам з чорножопим гостем столиці борюся за, так би мовити, право володінням окремої одиниці кухонного майна. Зумів він мені, в процесі, гад, ще по пальцях резануть. Але теж в Сколз, не сильно. Схавтіл я його за руку двома своїми і крутнув з усієї дурі. Бідолаха, з цього, піді мною аж на якийсь місток встати спробував. Не доля. Біомеханніка страшна сила, однако. gigi.jpg Як годиться приліг мордою в землю. Руку я йому аж до потилиці загвинтив.
Пацієнт мій лежить виє. Я сиджу віддихатися намагаюся. Баби в стороні на своєму голосять і кудись телефонують. Серьога навколо мене бігає і кричить: - "Дімон, тримай цього гада, він мені ніж в бік засадив».
Тут засумував я сильно. Думав то, навтикалі гостю і піду собі далі додому, а тут мля «ніж в бік» никуя не жарти, та ще й глядачів, як в театр на прем`єру, набігло. Раз російські ми, то і питання у на стандартні: «Хто винен? і Що робити? »Це вам не падіння рубля скоррелировать з температурою вітру в Мурманську на плюс мінус лапоть. Тут навіть без Путіна - все як на долоні. З другим зрозуміло - здавати, а з першим зовсім просто. Перший подомной лежить. Завивати перестав і жалібно так: - «Бірат, порожні руку. Руку порожні пажаласта, так? »
Тут я як тітка з інституту культури, яка машинально «ви помилилися номером» сказала і інфаркт схопила, від того, що все життя чекала коли хто-небудь подзвонить і про пральню запитає, щоб йому «Хуячечная» відповісти. Кажу: - Чи не брат ти мені ... »а далі, ось вірите - не пам`ятаю. Стрес. Не пам`ятаю і все. Рот відкриваю, а слова забув.
Гаразд все це лірика. Питаю Серьогу:
- Сильно?
- Не знаю. Бок в крові.
- Ще де небудь, що є?
- Так. Руку сука порізав.
- Дзвони поліцаям і в швидку.
Набрав він 112. описав сітуевіна. Приїхали правдо швидко. Хвилин через 20. Громадянин лежить. Я на ньому сиджу. Серьога йому на ноги присів, щоб не брикався. Все в Троєм в крові як порося. Баби ці, що з громадянином бігають і шум з суєтою створюють. Народу навколо вже стільки, що чую, передні заднім квитки продавати починають. Я вже кричати став: «Браття, мовляв, розступіться, відійдіть подалі, дайте ж дихати людині. У нього і так полгазона в роті, а мені ще його до поліціонер живим дотримати треба ».
Відео: Як я ходив за пивом для МАМИ # історія з життя
Вобщем, наряд приїхав. Кадру ми цього здали. Заяви написали. У травмпункт нас на поліціонерской машині відвезли і (спасибі) назад привезли. Руку Серьозі зашили. Ренген зробили. Пощастило. Ніж йому в ребро потрапив. Півсантиметра нижче і пили б за упокій. Зі слідчим на наступний день поспілкувалися. Каже клієнт в відмову пішов »гуляв нікого не чіпав ... русіти напали, побили, руку зламали ...» На даний момент перевели «Гостя столиці» в КПЗ ...
Відео: Пацани вирішили сходити за пивом в БІЛОРУСІЇ))
.... а пиво моє, в суєті, спиздили, разом з пакетом ...
P.S. Про всяк випадок - це не письмове творчість. Випадок реально мав бути місце два дні тому. На даний момент справа в провадженні у слідчого.
