Блюдо з німецьких диверсантів. цю історію розповідав дід, пояснюючи за що його в перший раз нагородили ...

МИ У СОЦМЕРЕЖАХ -

Відео: SPEEDER

Блюдо з німецьких диверсантів

На початку Великої Вітчизняної війни на фронт потрапив колгоспник-сибіряк не зовсім призовного віку, років так близько шістдесяти. Тоді в військову м`ясорубку поповнення слали з усіх боків. Тільки б протриматися. У його документах значилося, що ніде ніколи не служив, військової спеціальності не має.

Оскільки був сільський, визначили його візником при польовій кухні. Раз селянин, значить з кіньми точно впоратися. Видали старовинну трьохлінійки часів громадянської війни і підсумок з патронами. Взявся наш пенсіонер доставляти їжу на передову. Робота нескладна, але дуже відповідальна, бо голодний солдат - не солдат. Війна - війною, а обід повинен прибути за розкладом.

Звичайно, траплялися і запізнення. А спробуйте не запізнитися під бомбардуванням! Вже краще кашу, нехай і холодну, але в цілості й схоронності довезти, ніж підбирати з землі гарячу рідину з розбомбленій польової кухні. Так він проїздив десь місяць. Одного разу, як завжди, поїхав візник в черговий рейс. Спочатку завіз обід в штаб, а потім і на передову потрусили зі своєю Сівка-буркою. Їхати від штабу до окопів було хвилин тридцять.

По рації на передову повідомили:
- Порядок, кухня виїхала. Чекайте! Ложки готуйте.
Солдати чекають годину, другий, третій. Занепокоїлися! На дорозі тихо. Бомбардування поруч не чути, а кухні немає! Дзвінок в штаб. Зв`язківець відповідає:
- Чи не поверталися!

Послали трьох бійців на маршруті транспортування кухні. Перевірити, що трапилося. Через деякий час солдати спостерігають наступний пейзаж. На дорозі лежить убита кінь, поруч стоїть простреленою в декількох місцях кухня. На колесо кухні присів літній мужик і курить.
А біля його ніг складені сім німецьких трупів в захисних маскхалатах. Всі убиті - здоровущій мужики, відмінно екіпіровані. Мабуть, диверсанти.

До штабу підбиралися, не інакше. Солдати очі витріщають:
- Хто це зробив?
-Я, - спокійно відповідає літній нестроевік.
- Як тобі вдалося? - не вірить старший групи.
- Однак, ось з цієї Бердана всіх і постріляв, - візник пред`являє своє антикварне рушницю.

Відіслали гінця в штаб, почали розбиратися. Виявився нестройової пенсіонер спадковим мисливцем-сибіряком. З тих, хто реально білку в око потрапляє. Поки місяць на передову їздив, свою гвинтівку від нема чого робити гарненько пристріляв. Коли напали, сховався за возом і поклав всю диверсійну групу зі свого Бердана.

А німці особливо і не таїлися, перли дуріком прямо на кухню. Зголодніли? Або може, у візника дорогу до штабу уточнити хотіли? Зовсім не очікували, що кволий російський дідусь їх одного за іншим носом в пил тикне. Чи не знали фріци російського прислів`я «Воюй не числом, а вмінням!».

Нагородили потім пенсіонера медаллю і в снайпери перевели. Дійшов до Праги, де після поранення був комісований. Після війни потім цю історію своїм онукам розповідав, пояснював, за що його в перший раз нагородили.