7 Головних помилок про російською мовою

Відео: Російська Школа Російського Мови

Ми думаємо російською мовою. Читаємо книги і дивимося фільми, де герої говорять по-російськи. Ми настільки звикли до російської мови, що навіть віримо в деякі поширені помилки про нього.

1 Російська мова вмираєРосійська мова вмирав уже багато разів. Про загибель російської мови говорили ще на початку XIX століття. Показово, що діалог вівся часто французькою. Про загибель російської мови говорять практично з його народження, оскільки теоретично сучасну російську мову народився тільки разом з Граматикою 1755 року Михайла Ломоносова. До цього термін "російська мова" широко не використовувалася в науковій термінології. Був давньоруський, старорусский і великоруський мови.
Великий внесок у народження російської мови вніс Петро Перший, спростив давньоруську мову.
Ломоносов про це відгукнувся так: «При Петрові Великому не самі бояри і боярині, але і букви скинули з себе широкі шуби і вбралися в літні одягу».

Як тільки мова почала кодифікувати, відразу почалися розмови, що він помирає. Тривають вони і сьогодні. А мова живе і розвивається. 2 Російська мова страждає від засилля іноземних слівСтраждання з приводу того, що російська мова від чогось страждає - одна з улюблених форм дозвілля освічених людей в Росії. Привабливість цієї риторики в тому, що вона, як правило, бездоказова. Російська мова не страждає і не страждав від засилля іноземних слів. Великий відсоток слів, які ми використовуємо щодня - іноземного походження. Чай - китайського походження, каструля - французького, гітара - італійського, прапор - голландського.
Головні союзники Росії - армія і флот. Одне слово французького походження, інше - голландського. Ви дійсно від цього страждаєте? 3 Російська мова багатша словамиУ кожній мові є пасивний і активний лексикон. Якщо перший може бути дуже великим, то другий завжди менше нього, в кращому випадку, раз в десять. Словниковий запас російської мови за словником Володимира Даля - приблизно 200 000 слів, англійської - по Оксфордському словнику - теж 200 000 слів. Однак в активний лексикон входять далеко не всі слова.
Найбільший словник мови з російських людей - у Пушкіна. У нього входить приблизно 25000 лексем. Таким же приблизно словником володів (англійською мовою) Шекспір. При цьому Шекспір - ще й автор 1700 неологізмів, що прижилися в мові.

У Великому академічному словнику, так званому басі, 131 257 слів. Говорити, що хоча б одна п`ята цього "запасу" входить в наш активний лексикон не можна.
У сухому залишку середньостатистичній людині вистачає для спілкування 6000 слів. 4 Більшовики з нуля провели реформу російської мовиКоли говорять про реформи російської мови, то частіше за інших згадують реформу 1918 року, проведену більшовиками. Однак чи була реформа більшовицької? Насправді ні. У 1904 році, ще за царя, при Російської Академії Наук була організована Орфографічна комісія під керівництвом відомого російського мовознавця Філіпа Федоровича Фортунатова.
Лінгвісти задумалися про спрощення мови, перш за все, для школярів. Вважалося, що мовне спрощення дозволить позбавити школи відстаючих учнів. Проект реформи був готовий до 1912 року і рятував від достатньої кількості орфографічних правил, а в магазинах з`явилися перші боязкі видання з новими правилами орфографії.
Грамотності реформа не додала, а проектом зацікавилися лише після Лютневої революції. Слава у реформи з імперськими корінням виходила революційної - в період Громадянської війни на територіях, що належать білим, нова орфографія не використовувати категорично. 5 Ми говоримо мовою ПушкінаЩе одна поширена помилка: ми говоримо мовою Пушкіна. Насправді, Пушкін говорив, тобто спілкувався в світлі здебільшого французькою мовою. Недарма його ще в Царськосільському ліцеї називали "французом". Зі своїми кріпаками він, звичайно, спілкувався російською, але встановити, як саме це відбувалося, ми не можемо. Не можна не відзначити приголомшливий мову Пушкіна в листуванні, яка ближче до живої мови, ніж мова літературних творів. Якщо судити по ній, то можна сказати, що мова Пушкіна дуже подібний і багатий. Це уривок з листа Пушкіна Олександра Тургенєву: "Дуже мені шкода, що я не попрощався ні з вами, ні з обома Мірабо. Ось вам на пам`ять послання Орлову- прийміть його в ваш батьківський кишеню, надрукуйте у власній друкарні і подаруйте один екземпляр полум`яному вихованцеві Беллона, біля трону вірному громадянинові".Листи Пушкіна виходять з коментарями, тому що для нас, носіїв сучасної мови, вони не завжди зрозумілі. Мова Пушкіна - окказіонален, тому не можна говорити, що сучасна мова - мова Пушкіна. Можна визнати, що ми говоримо на зовсім іншій мові, менш багатому і яскравому. 6Авторская пунктуаціяВеликою помилкою є повноправне існування такого феномена російської мови як "авторська пунктуація". Показово, що ми дізнаємося про цей термін ще під час шкільного навчання і навіть кілька разів можемо виправдовуватися перед учителем, кажучи, що дві коми після точки - це авторська пунктуація. Насправді, серйозні лінгвісти кажуть, що так звана "авторська пунктуація" - феномен виключно графологічний, але ніяк не орфографічний. Навіть в академічних виданнях творів ми маємо справу не з рукописами письменників і художників, а з уже виправленими текстами, а іноді і переінакшене текстами. Вони пройшли через коректорів, редакторів, складачів. 7 Російська мова розвивався самостійноЖодна мова не розвивається самостійно. Якщо ми говоримо про російській літературній мові, то він всю свою історію зазнавав вплив інших мов. Так, з найбільш відомих впливів, можна назвати сильне французьке вплив, яке російську мову пережив в XIX столітті. Микола Карамзін змінив синтаксис російської мови на манер французького, Лев Толстой написав французькою мовою майже чверть обсягу свого знаменитого роману. Галльське вплив на російську мову було зафіксовано навіть в сегменті народної мови (від просторечного "шаромижниками", до звичних нам і сьогодні "автомобіля" і "автомата"). Безліч в російській мові і запозичень і з інших мов.
Однак, говорячи про вплив інших мов на російську, потрібно говорити не стільки про запозичення слів, скільки про вплив в плані синтаксису, внутрішньої структури тексту. Якщо говорити про часи ближчих, то російська література вже в XX столітті зазнала впливу таких англоманії як Йосип Бродський і Володимир Набоков. Під вплив поетики Бродського потрапляли майже всі поети, починаючи з кінця 1980-х років. І не всі від цього впливу виграли.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!