Хто фінансував індустріалізацію ссср

Відео: Індустріалізація СРСР - Історія Росії XX століття

Про роки сталінського правління говорять, що він прийняв країну з сохою, а залишив з атомною бомбою. Темпи індустріалізації СРСР дійсно вражають уяву. Яким же чином це вдалося? Чи не обійшлася індустріалізація і без грошей Заходу.

1 Перерване програмаІндустріалізація в СРСР виникла не на порожньому місці. Процес перетворення країни з аграрної в індустріальну був запущений ще в царській Росії, але виявився перерваний Першої світової і громадянської війнами.
Нова економічна політика (НЕП), проголошена в 1921 році, в короткі терміни завдання відновлення зруйнованого народного господарства виконала, повернувши країну до економічних показників 1913 року. Але потенціал для подальшого розвитку економіки в умовах домінування приватного сектора був надзвичайно низьким. Були потрібні додаткові ресурси.
У грудні 1925 року на XIV з`їзді ВКП (б) був проголошений курс на індустріалізацію. Керівництво СРСР поставило ряд завдань. У їх числі: збільшити продуктивність народного господарства, прискорити темпи розвитку промисловості, підвищити обороноздатність, перейти від закупівель машин і устаткування до їх виробництва. 2 Два шляхиПеред радянським керівництвом стояла дилема: який із двох шляхів індустріалізації вибрати. Перший, підтриманий Н. Бухаріним, робив акценти на розвитку приватного підприємництва за рахунок залучення іноземних позик. Передбачалося підтримувати високі темпи індустріалізації, але при цьому орієнтуватися на реальні можливості народного господарства.
Другий шлях, яким сприяв Л. Троцький, пропонував вишукувати внутрішні ресурси, перекачуючи їх з сільського господарства та легкої промисловості у важку промисловість. Темпи індустріалізації розраховували зробити максимально форсованими. На все відводилося від 5 до 10 років. При такому розкладі «оплатити» витрати бурхливого промислового зростання повинно було селянство.
Директиви, складені в 1927 році до Перова п`ятирічному плану, орієнтувалися на «бухаринский підхід», однак уже в початку 1928 року Сталін їх переглянув і дав добро на форсовану індустріалізацію. Щоб наздогнати розвинені країни Заходу потрібно за 10 років «пробігти відстань в 50 - 100 років». Цьому завданню були підпорядковані перша (1928-1932) і друга (1933- 1937) п`ятирічки. 3 Загроза війниНеобхідність індустріалізації була обумовлена не тільки економічними, а й зовнішньополітичним інтересами країни. Після встановлення Радянської влади до молодій державі багато хто ставився з неприхованою ворожістю. На думку партійного керівництва, існувала висока ймовірність нової війни з капіталістичними державами. Підготовка до можливої війни вимагала грунтовного переозброєння армії: таке зміщення акцентів в економічній політиці висувало на перший план посилення потужностей важкої промисловості. Це багато в чому пояснює обраний керівництвом країни інтенсивної шлях розвитку.

Один із перших планів переозброєння був запропонований М. Фрунзе ще в 1921 році. У проекті констатировалась неминучість нової великої війни і неготовність до неї Червоної Армії, а тому воєначальником передбачалося розгорнути в країні широку мережу військових шкіл, організувати «в ударному порядку» масове виробництво танків, броньовиків, бронепоїздів, артилерії і аеропланів. 4 ЕнтузіастиВикористовуючи пропаганду, партійне керівництво досить швидко забезпечило мобілізацію населення для участі в індустріальних будовах. Нестачі в дешевій робочій силі не було. На заклик радянського уряду відгукнулося багато добровольців, здебільшого - молодь. Комсомольці, незважаючи на позбавлення і важкі умови праці, з ентузіазмом бралися за найскладніші проекти.
Значну частину добровольців складали вчорашні сільські жителі, які рятуючись від голоду, злиднів і свавілля місцевої влади їхали в міста. Мільйони трудівників самовіддано, часто в три зміни, будували сотні заводів і електростанцій, прокладали тисячі кілометрів залізниць, відкривали нові шахти.
У 30-ті роки була споруджена ціла серія гігантських споруд: Дніпрогес, Уралмаш, ГАЗ, тракторні заводи у Волгограді, Харкові та Челябінську, металургійні заводи в Новокузнецьку, Магнітогорську і Липецьку, а в 1935 році відкрилася перша черга Московського метрополітену протяжністю понад 11 км.
У тому ж 1935 року з`явилося «стаханівський рух». Однією з головних причин його появи стала практика прив`язування оплати до продуктивності. Шахтар Олексій Стаханов поклав початок серії рекордів на виробництві, виконавши за зміну 14,5 норми. 5 Західна допомогаКерівництво СРСР в процесі індустріалізації все-таки не змогло повністю відвернутися від Заходу. Зокрема, для фінансування різних проектів радянський уряд використовувало іноземну валюту. Іноді щоб отримати необхідну суму доводилося вдаватися до таких способів, як продаж картин з колекції Ермітажу.
З-за кордону активно запрошувалися фахівці різного профілю. Деякі компанії, наприклад, Siemens-Schuckertwerke AG і General Electric залучалися до робіт і постачання сучасного обладнання. Потрібно відзначити, що велика частина техніки вироблялася в ті роки на радянських заводах представляла собою або копії, або модифікації західних зразків.

Помітну роль в соціалістичній будівництві зіграв американський архітектор Альберт Кан. Згідно з угодою фірма Кана ставала головним консультантом радянського уряду з промислового будівництва. Пакет замовлень на будівництво понад 500 промислових підприємств був оцінений в 2 млрд. Доларів (приблизно 250 млрд. Доларів в сучасних цінах).
Зокрема, за проектом Кана було споруджено Сталінградський тракторний завод. Вірніше, спочатку він був побудований в США, потім демонтований і заново зібраний в СРСР під наглядом американських інженерів. 6 РезультатВ кінці 1930-х років Сталін оголосив про перетворення СРСР з аграрної в індустріальну країну. За 10 років держава домоглося вражаючих результатів. В СРСР з`явилися нові галузі промисловості - авіаційна, тракторобудівної, автомобільна, верстатобудівна і хімічна.
Зростання промислового виробництва за роки перших двох п`ятирічок становив 18%, а за обсягом промислової продукції СРСР вийшов на друге місце, поступаючись лише США. В країні була ліквідована відкрита безробіття.
Однак, на думку багатьох дослідників, такі успіхи були досягнуті виключно завдяки неймовірним перенапруження сил населення. Індустріалізація коштувала життя мільйонам людей, велика частина з яких це жертви колективізації.
Найчастіше ентузіазму радянських громадян не вистачало - і тоді влада все частіше вдавалися до примусових заходів. Рівень життя більшості населення був надзвичайно низьким, а багато, особливо селяни, існували на межі бідності. В країні раз у раз страйкували заводи і колгоспи.
Однак на карту радянським керівництвом було поставлено все. Багато в чому завдяки високим темпам індустріалізації зміцніла обороноздатність країни, що зіграло одну з ключових ролей в підсумковій перемозі СРСР над гітлерівською Німеччиною.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!