Навіщо китай пішов війною на ссср в 1969 році

Відео: Найбільший конфлікт СРСР і Китаю

Навіщо Китай пішов війною на СРСР в 1969 році

На початку весни 1969 року розпочався конфлікт на радянсько-китайському кордоні. В ході бойових зіткнень загинуло 58 радянських солдатів і офіцерів. Однак ціною їх життів вдалося зупинити велику війну.0,74 квадратних кмДві найбільш потужні на той момент соціалістичні держави - СРСР і КНР ледь було не почали повномасштабної війни через клаптика землі під назвою острів Даманський. Його площа становить всього 0,74 квадратних кілометра. До того ж під час паводку на річці Уссурі він цілком переховувався під водою.Є версія, що островом Даманський став лише в 1915 році, коли протягом розмило частину коси на китайському березі. Як би там не було острів, який по-китайськи називався Чженьбао, знаходився ближче до берега КНР. Згідно з міжнародним положенням, прийнятим на Паризькій мирній конференції 1919 року, кордони між державами повинні проходити по середині головного фарватеру річки. Ця угода передбачала виключення: якщо межа склалася історично по одному з берегів, за згодою сторін вона могла бути залишена без змін. Щоб не загострювати відносини з набирає міжнародний вплив сусідом, керівництво СРСР допускало передачу ряду островів на радянсько-китайському кордоні. З цього приводу за 5 років до конфлікту на острові Даманском відбулися переговори, які, правда, закінчилися нічим як через політичні амбіції керівника КНР Мао Цзедуна, так і через непослідовність генсека СРСР Микити Хрущова.П`ять тисяч провокаційДля СРСР, який, за великим рахунком, ще не оговтався ні демографічно, ні економічно після низки воєн і революцій першої половини ХХ століття і особливо після Другої світової війни, збройний конфлікт, а тим більше повномасштабні військові дії з ядерною державою, в якій до того ж на той момент проживав кожен п`ятий житель планети, були не потрібні і вкрай небезпечні. Тільки цим можна пояснити те дивовижне терпіння, з яким радянські прикордонники переносили постійні провокації з боку «китайських товаришів» в прикордонних територіях.В одному тільки 1962 році відбулося понад 5 тисяч (!) Різних порушень режиму кордону громадянами Китаю.Споконвічно китайські територіїПоступово Мао Цзедун переконував себе і все населення Піднебесної в тому, що СРСР незаконно володіє величезними територіями в 1,5 мільйона квадратних кілометрів, які, нібито, повинні належати Китаю. Подібні настрої активно роздувалися в західній пресі - капіталістичний світ, в період радянсько-китайської дружби сильного наляканий червоно-жовтої загрозою, тепер потирав руки в передчутті зіткнення двох соціалістичних «монстрів».У такій ситуації був потрібний лише привід для розв`язання бойових дій. І таким приводом став спірний острів на річці Уссурі.«Покласти їх якомога більше ...»Те, що конфлікт на Даманском був ретельно спланований, побічно визнають навіть самі китайські історики. Наприклад, Лі Даньхуей зауважує, що у відповідь «на радянські провокації» було вирішено провести військову операцію силами трьох рот. Існує версія, що керівництво СРСР було заздалегідь через маршала Лінь Бяо поінформоване про майбутню акцію китайців.У ніч на друге березня близько 300 китайських військових по льоду перейшли на острів. Завдяки тому, що йшов снігопад, їм вдалося до 10 ранку залишатися непоміченими. Коли ж китайці були виявлені, у радянських прикордонників кілька годин не було адекватного уявлення про їх чисельності. Згідно з доповіддю, що надійшов на 2-ю заставу «Нижньо-Михайлівка» 57-го Іманського прикордонного загону, число озброєних китайців становило 30 осіб. На місце подій виїхали 32 радянських прикордонника. Біля острова вони розділилися на дві групи. Перша група під командуванням старшого лейтенанта Івана Стрельникова попрямувала прямо до китайців, що стояли на льоду на південний захід від острова.Друга група під командуванням сержанта Володимира Рабовіча повинна була прикривати групу Стрельникова з південного берега острова. Ледве загін Стрельникова підійшов до китайців по ньому був відкритий ураганний вогонь. У засідку потрапила і група Рабовіча. Майже всі прикордонники були вбиті на місці. Єфрейтор Павло Акулов потрапив в полон в несвідомому стані. Його тіло із слідами тортур пізніше було видано радянській стороні. У бій вступила відділення молодшого сержанта Юрія Бабанського, яке кілька затрималося, висуваючи з застави і тому китайці не змогли знищити його, використовуючи фактор раптовості. Саме цей підрозділ спільно з зреагувала підмогою з 24 прикордонників з сусідньої застави «Кулебякін сопки» в запеклому бою показало китайцям наскільки високий бойовий дух їхніх супротивників. «Звичайно, ще можна було відійти, повернутися на заставу, дочекатися підкріплення з загону. Але нас охопила така люта злоба на цих сволот, що в ті хвилини хотілося тільки одного - покласти їх якомога більше. За хлопців, за себе, за цю ось п`ядь нікому не потрібною, але все одно нашої землі »- згадував Юрій Бабанський, за проявлений героїзм пізніше удостоєний звання Героя Радянського Союзу.В результаті бою, який тривав близько 5 годин загинув 31 радянський прикордонник. Безповоротні втрати китайців, за оцінкою радянського боку, склали 248 осіб.Уцілілі китайці змушені були відійти. Але на прикордонній території вже готувався до бойових дій 24-й піхотний китайський полк чисельністю 5 тисяч осіб. Радянська сторона підтягла до Даманський 135-ю мотострілкової дивізії, якою були додані установки секретних тоді систем залпового вогню «Град».Превентивний «Град»Якщо офіцери і солдати Радянської армії демонстрували рішучість і героїзм, то цього зовсім не можна сказати про вище керівництво СРСР. У наступні дні конфлікту прикордонникам надходили вельми суперечливі накази. Наприклад, в 15-00 14 березня їм наказали залишити Даманський. Але після того, як острів тут же зайняли китайці, з боку радянської прикордонної застави в бойовому порядку висунулися 8 наших бронетранспортерів. Китайці ретирувалися, а радянським прикордонникам в 20-00 цього ж дня наказали повернутися на Даманський.15 березня близько 500 китайців знову атакували острів. Їх підтримували від 30 до 60 артилерійських знарядь і мінометів. З нашого боку в бій вступили близько 60 по-гранічніков на 4-х БТР. У рішучий момент бою їх підтримали 4 танка Т-62. Однак через кілька годин бою стало ясно, що сили надто нерівні. Радянські прикордонники, розстрілявши весь боєзапас, змушені були відійти на свій берег.Ситуація складалася критична - китайці могли почати атаку вже на прикордонну заставу, а відповідно до вказівки Політбюро ЦК КПРС ні в якому разі не можна було вводити в конфлікт радянські війська. Тобто прикордонники залишалися один на один з багаторазово переважаючими по численностями підрозділами Китайської армії. І тоді командувач військами Далекосхідного військового округу генерал-полковник Олег Лосик на свій страх і ризик віддає наказ, який сильно протверезив войовничість китайців, і, можливо, змусив їх відмовитися від повномасштабної збройної агресії проти СРСР. У бій були введені реактивні системи залпового вогню «Град». Їх вогнем були практично зметені всі зосереджені в районі Даманського китайські підрозділи. Вже через 10 хвилин після обстрілу «Градом» про організований опір китайців не могло бути й мови. Ті, хто вціліли, почали відхід з Даманського. Правда, через дві години підійшли китайські частини безуспішно по-намагалися знову атакувати острів. Однак отриманий урок «китайські товариші» засвоїли. Після 15 березня серйозних спроб опанувати Даманський вони більше не робили.Здали без боюУ боях за Даманський загинули 58 радянських прикордонників і, за різними даними, від 500 до 3000 китайських військовослужбовців (ця інформація китайською стороною як і раніше тримається в секреті). Однак, як це не раз було в російській історії, то, що вдалося утримати силою зброї, здали дипломати. Вже восени 1969 року пройшли переговори, в результаті яких було вирішено, що китайські та радянські прикордонники залишатимуться на берегах Уссурі, не виходячи на Даманський. Фактично це означало передачу острова Китаю. Юридично острів перейшов КНР в 1991 році.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Цікаві факти