Відділи мозку, що відповідають за помилкові спогади
Відео: Дивовижна кріптомнезіі: Таємниця дежавю повністю розкрита
Спогади про минулі події можуть спотворюватися, підлаштовуючись під чужу думку. Нейрологічні основи цього явища, званого «конформізмом пам`яті», до сих пір не були відомі. Спостерігаючи за допомогою фМРТ за роботою мозку людей, що зіткнулися з невідповідністю їх власних спогадів думку інших, нейробіологи виявили, що в переробці спогадів беруть участь гіпокамп і мигдалина. За активністю гіпокампу можна визначити, чи дійсно відбулася «перезапис» спогади або людина приєднався до думки більшості лише на словах.
Чи не все, що ми пам`ятаємо, було насправді. Результати безлічі експериментів показують, що наші спогади про пережиті події можуть спотворюватися під впливом подальшого досвіду. Особливо сильною владою над пам`яттю людей володіє громадську думку. Як би добре не пам`ятав людина якусь подію, якщо довкола впевнені, що все було інакше, він з великою ймовірністю виявить «конформізм», тобто приєднається до думки більшості.
Можливі два варіанти конформізму. Людина може погодитися з більшістю лише на словах, таємно залишаючись при своїй думці. Це називають «публічним конформізмом». Початкове спогад при цьому не змінюється, що можна перевірити експериментально - наприклад, повторивши тестування через якийсь час, на цей раз без соціального тиску.
Однак у багатьох випадках людина починає щиро вірити в змінену версію подій, нав`язану йому іншими людьми. Тепер він буде наполягати на ній навіть без будь-якого тиску з боку оточуючих, вважаючи своє спотворене знання справжнім. Фактично це означає, що вихідне спогад стирається і замінюється новим. Незважаючи на довгу історію вивчення, нейрологический базис «конформізму пам`яті» до сих пір залишався невідомим.
Нейробіологи з Великобританії та Ізраїлю вирішили з`ясувати, які ділянки мозку задіяні в спотворенні спогадів під впливом чужої думки. В експерименті взяли участь 30 добровольців. Їх розділили на групи по 5 осіб і кожній групі показали 40-хвилинний документальний фільм про те, як поліція ловить незаконних іммігрантів. Учасникам пояснили, що метою експерименту є вивчення пам`яті, що їм потім будуть задавати питання по фільму, і попросили не обговорювати один з одним його зміст.
Через три дні всі учасники пройшли перший тест, який складався з 400 питань. Для кожного питання було запропоновано два варіанти відповіді - вірний і невірний. Випробуваний повинен був вибрати один з варіантів і вказати, наскільки він упевнений в його правильності. Учасники відповіли правильно в середньому на 69% питань. Для тих випадків, коли випробовувані повідомили про середнього або високого ступеня впевненості, ймовірність правильної відповіді становила 80%.
Ще через чотири дні провели другий тест. На цей раз випробуваного поміщали в сканер для ФМРТ і стежили за роботою мозку. Питання були ті ж самі, але тепер випробуваними намагалися маніпулювати за допомогою сфабрикованої «громадської думки». Учасникам сказали, що в деяких випадках їм будуть показувати, як відповіли на це питання інші і що цю інформацію можна використовувати для орієнтиру, але остаточне рішення все-таки потрібно приймати на основі власних спогадів.
Питання були поділені на три групи:
1) «Маніпуляція». 80 питань з числа тих, на які людина відповіла правильно і впевнено під час першого тесту, супроводжувалися помилковою інформацією про думку інших людей. Випробуваному спочатку протягом 2,5 секунд показували питання з двома варіантами відповіді та фотографії чотирьох людей, які дивилися фільм разом з ним. Після цього 2 секунди демонструвався порожній екран, а потім - попереднє зображення, на якому поряд з кожною фотографією містилися сфабриковані «відповіді». Всі вони були невірними. Через 2,5 секунди випробуваний одержував можливість зробити свій вибір.
2) «Відсутність маніпуляції». 25 питань з тієї ж категорії (на які при першому тестуванні випробуваний відповів правильно і впевнено) супроводжувалися замість чужих думок хрестиками.
3) «Підвищення довіри». Щоб випробовувані не запідозрили, що чужі відповіді сфабриковані, всі інші питання супроводжувалися або правильними відповідями інших людей, або комбінаціями правильних і неправильних відповідей.
Маніпуляція виявилася дуже дієвою: в 68,3% випадків випробовувані під впливом сфабрикованої «думки більшості» проявили конформізм, тобто дали невірні відповіді на ті питання, на які вони при першому тестуванні відповіли правильно. Це не можна пояснити забування, бо в ситуації «відсутність маніпуляції» невірні відповіді були дані лише в 15,5% випадків.
Третій тест проводився через тиждень після другого. Його метою було відокремити випадки «публічного конформізму» від справжнього зміни спогадів. Людям знову задавали ті ж питання, але на цей раз без всяких маніпуляцій. Більш того, перед тестуванням їм повідомили, що всі «відповіді» інших людей, показані в минулий раз, насправді були випадковим чином згенеровані на комп`ютері.
У 59,2% випадків випробовувані після зняття соціальної тиску повернулися до свого вихідного, правильному думку, тобто помилка виявилася тимчасовою, а конформізм - «публічним». В інших випадках (40,2%) вони зберегли спотворене уявлення про зміст фільму (стійка помилка, що дозволяє припускати справжній конформізм пам`яті, тобто заміну спогадів).
Після цього автори звернулися до записів роботи мозку випробовуваних, отриманим під час другого тестування. Метод фМРТ реєструє приплив артеріальної крові до тих ділянок мозку, які в даний момент активно працюють і тому відчувають потребу в кисні. Це дозволяє оцінити ступінь активності різних ділянок мозку. Порівнювалася робота мозку в наступних чотирьох ситуаціях:
1) Нон-комформізм (ті випадки, коли випробуваний дав правильну відповідь всупереч думці інших).
2) Публічний конформізм (минуща помилка, коли випробуваний у відповідь на маніпуляцію дав невірну відповідь у другому тесті, але повернувся до правильної відповіді в третьому).
3) Стійка помилка, яка вказує на зміну спогадів.
4) Контроль (відсутність маніпуляції).
Дослідників цікавило процес заміни спогадів, тому вони шукали в першу чергу ділянки мозку, що демонструють незвичайну активність в ситуації 3 в порівнянні з іншими ситуаціями. Такі ділянки знайшлися: ними виявилися гіпокамп, звивина гіпокампа (parahippocampal gyrus) і мигдалина. Всі ці ділянки в ситуації 3 працювали активніше, ніж в ситуаціях 1 і 2, причому в останніх двох випадках їх активність була однаково низькою.
Гіпокамп грає ключову роль в «консолідації пам`яті», тобто у формуванні довгострокових спогадів. Тому логічно припустити, що активна робота гіпокампу в ситуації 3 безпосередньо пов`язана з «переписуванням» спогадів під впливом чужої думки.
Мигдалина виконує безліч функцій, так або інакше пов`язаних з емоційною сферою і соціальними відносинами. Вона бере участь і в закріпленні емоційно-забарвлених спогадів. Тому її участь в підміні спогадів теж виглядає цілком природно.
Втім, додатковий експеримент, проведений авторами, показав, що активність мигдалини не є обов`язковою умовою формування помилкових спогадів. Цей експеримент відрізнявся від основного тільки тим, що помилкові відповіді, з якими випробуваного знайомили під час другого тесту, видавалися не за думки інших людей, а за результати роботи чотирьох комп`ютерних алгоритмів, нібито вміють аналізувати зміст фільмів. Ця маніпуляція теж викликала «конформізм», хоча і в меншому відсотку випадків, ніж в основному експерименті (45,3% помилкових відповідей в ситуації «маніпуляція» в другому тесте- третій тест показав, що 61% цих помилок були «минущими»).
У додатковому експерименті, як і в основному, при зміні спогадів спостерігалася підвищена активність гіпокампу. Що стосується мигдалини, то її активність не відрізнялася від базової (тобто тієї, що спостерігалася в контрольній ситуації 4). Це дозволяє припустити, що робота гіпокампу необхідна для формування помилкових спогадів, тоді як робота мигдалини, мабуть, може додатково посилювати цей процес, якщо ситуація пов`язана з соціальними взаємовідносинами (ще один додатковий експеримент показав, що активність мигдалини в ситуації 3 не може бути пояснена підвищеним емоційним збудженням).
Автори також виявили чотири ділянки лобових часток, активність яких була низькою при відсутності маніпуляції, середньої в ситуаціях 2 і 3 і максимальної в ситуації 1 (коли людина не погодився із загальною думкою і виявив «нон-комформізм»). Ці ділянки, судячи з усього, не пов`язані з формуванням спогадів. В їх завдання входить вирішення конфліктів (в даному випадку мова йде про конфлікт між власним спогадом і чужою думкою).
Таким чином, авторам вдалося продемонструвати роль гіпокампу і мигдалини в формуванні помилкових спогадів під впливом чужої думки. Тим самим давно відомий і добре вивчений психологічний феномен - «конформізм пам`яті» - вперше вдалося прив`язати до конкретних відділів мозку. Мабуть, самий нетривіальний висновок полягає в тому, що автори навчилися по томограмах відрізняти «публічний конформізм», тобто поверхневе, показне згоду з думкою більшості, від справжнього, глибокого переконання, що супроводжується переробкою спогадів. Схоже на те, що людину, щиро повірив в помилкове чужу думку, можна відрізнити від «удавальника», спостерігаючи за роботою його гіпокампу.
- Олександр Марков
