Історія створення автомата калашникова

Відео: Автомат Калашникова, історія створення

Історія появи на світло автомата Калашникова почалася в кінці 1942 року, коли радянські війська захопили на Волховському фронті перші зразки німецьких автоматичних карабінів (автоматів) під проміжний патрон 7.92х33.

 Влітку 1943 року на нараді в НКО за результатами вивчення трофейного автомата і американського карабіна M1 було прийнято рішення про необхідність термінової розробки свого комплексу зброї під проміжний патрон, що забезпечував піхоті можливість ефективного ведення вогню на дальностях близько 400 метрів (за межами можливостей пістолетів-кулеметів). Розробка нового комплексу було розпочато, зрозуміло, з створення нового патрона, і вже в листопаді 1943 року всім організаціям, які займаються розробкою стрілецької зброї, були розіслані креслення і специфікації нового патрона, розробленого конструкторами Сьоміним і Єлізарова. Цей патрон мав пляшкову гільзу довжиною 41мм і споряджався загостреною кулею калібром 7.62мм і масою 8 грам зі свинцевим сердечником. Розробки зброї під новий патрон були розпочаті за кількома напрямками - автомат, самозарядний карабін і карабін з ручною перезарядкою. У середини 1944 року комісія з випробувань відібрала для подальшого опрацювання автомат конструкції Судаева, що одержав індекс АС-44. За результатами його доопрацювання було прийнято рішення про випуск малої серії і проведенні військових випробувань, які пройшли навесні-влітку 1945 року як в групі радянських військ у Німеччині, так і в ряді частин на території СРСР. Загальний досвід випробувань виявився позитивним, проте війська висловили тверде вимога щодо зниження маси автомата. В результаті було прийнято рішення провести ще один тур випробувань на початку 1946 року.

Тут на сцену і виходить сержант Калашников. Після поранення в 1942 році він в ході лікування розробив пістолет-кулемет оригінальної конструкції, і в результаті був направлений для продовження служби на Науково-випробувальний полігон стрілецького і мінометного озброєння (НІПСМВО) в містечку Щурово, неподалік від Москви. Тут Калашников в 1944 році розробив самозарядний карабін, в конструкції якого простежувалося явний вплив американської гвинтівки M1 Garand, а з оголошенням конкурсу на автомат Калашников включився і в нього. У листопаді 1946 року проект Калашникова був, в числі деяких інших, схвалений для виготовлення дослідних зразків, і Калашников був відряджений в Ковров, на завод №2 для безпосередньо виготовлення дослідних автоматів.



Перший автомат Калашникова, відомий як АК-46, мав автоматику з коротким ходом розташованого над стовбуром газового поршня і поворотним затвором за типом Гарандовского. Автомат також мав конструкцію з рознімної ствольною коробкою, і роздільні запобіжник і перекладач режимів вогню на лівій стороні зброї. У грудні 1946 року автомат Калашникова АК-46 вийшов на випробування, де його головними конкурентами стали тульські автомати Булкіна АБ-46 та автомат Дементьєва АТ. Потім був другий тур випробувань, після якого АК-46 був визнаний комісією непридатним для подальшого опрацювання. Незважаючи на це рішення, Калашников (за підтримки ряду членів комісії, що складається з офіцерів НІПСМВО, з якими він проходив службу на полігоні з 1943 року) домігся перегляду рішення і отримав схвалення на подальше доведення свого автомата.
Повернувшись в Ковров, Калашников прийняв рішення про радикальну переробці своєї конструкції, у чому йому активно допомагав досвідчений конструктор Ковровського заводу Зайцев. В результаті до наступного туру випробувань був фактично створений новий автомат, який мав з АК-46 саме мінімальне схожість, але зате отримав значну схожість з одним з головних конкурентів - автоматом Булкіна

Тут потрібно особливо відзначити, що в зазначений період копіювання та запозичення чужих конструктивних рішень (в тому числі і у прямих конкурентів) не тільки не заборонялося, але і прямо віталося як випробувальної комісією, так і вищестоящими організаціями. Зрештою, вся інтелектуальна власність (в сьогоднішньому розумінні) тоді в СРСР вважалася загальної, тобто належала не одному винахіднику, а всьому народу (або державі), і відповідно могла використовуватися на благо народу і держави ким завгодно. Також потрібно зауважити, що саме по собі використання суми вже перевірених і вдалих рішень аж ніяк не гарантує успіху результуючого зразка - для цього необхідна значна інженерно-конструкторська робота, яка і була пророблена Калашниковим і Зайцевим в найстисліші терміни.



В результаті на черговий тур випробувань, що проводився в грудні 1946 - січні 1947, вийшли три автомати - злегка доведені зразки Дементьєва і Булкіна і фактично новий автомат Калашникова і Зайцева.
За результатами випробувань жоден зразок повністю не задовольнив тактико-технічним вимогам - автомат Калашникова, будучи найбільш надійним з усіх трьох, показав недостатню купчастість стрільби, а єдиний автомат, повністю задовольнив вимогам по купчастості - ТКБ-415 системи Булкіна, мав проблеми з надійністю і живучістю ряду деталей. На засіданні випробувальної комісії за результатами чергового етапу конкурсу в кінці кінців було прийнято рішення про рекомендацію автомата Калашникова до військових випробувань як найбільш надійного, а доведення його до вимог ТТТ по купчастості стрільби було відкладено на невизначений термін. Це рішення можна вважати виправданим з тієї точки зору, що в ситуації, що на той момент ситуації Радянської армії був би набагато корисніше надійний, але не дуже точний автомат в найближчому майбутньому, ніж надійний і точний автомат невідомо коли.

Виробництво нових автоматів було вирішено налагоджувати на заводі в Іжевську, куди Калашников і був відряджений з Коврова в кінці 1947 року. Перші партії нових автоматів були зібрані в Іжевську в середини 1948 року, а в кінці 1949 року за результатами військових випробувань новий автомат був прийнятий на озброєння Радянської армії в двох варіантах під позначеннями "7.62мм автомат Калашникова АК" і "7.62мм автомат Калашникова зі складним прикладом АКС "(для повітряно-десантних військ).

У 1974 році на озброєння Радянської Армії приймається 5.45мм стрілецький комплекс, що складається з автомата АК-74 і ручного кулемета РПК-74, і виробництво автоматів в СРСР АКМ було згорнуто. Проте, значна кількість 7.62мм автоматів АКМ дотепер залишається на озброєнні різних родів військ Російської армії.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!