7 фактів про спроби ссср вступити в нато

Відео: 22 ФАКТИ про СРСР, що не знаєш його // MegaShow TV

7 фактів про спроби СРСР вступити в НАТО

31 березня 1954 року між СРСР

відправив ноту західним країнам з проханням про вступ до НАТО. Стати частиною західного військового блоку в різний час хотіли і Сталін, і Хрущов, і Андропов, а також УРСР і БРСР.1«Підкоп під ООН»25 серпня 1952 року відбулася робоча бесіда Йосипа Сталіна з послом Франції Луї Жоксом. Дипломат, роз`яснюючи ставлення до НАТО президента Шарля де Голля, дав зрозуміти, що його країна розглядає альянс як виключно мирний союз, який не суперечить статуту ООН. Сталін розсміявся і поцікавився у Вишинського: «чи не слід в такому випадку СРСР до нього приєднатися». За жартом вождя ховалася дипломатична гра. Ще на початку 1949 року, коли в англійському парламенті велася дискусія Компартії і незалежних лейбористів, чи відправляти запрошення до альянсу Радянському Союзу, глава МЗС Андрій Вишинський направив до Лондона записку, в якій запропонував обговорити участь СРСР в Організації Оборони Західного Союзу - предтечі НАТО. Захід відповів відмовою. Тоді Сталін назвав цей альянс «підкоп під ООН», відокремлення деяких країн Організації в окремий військово-політичний блок. Андрій Громико не раз заявляв: «Якби цей пакт був спрямований проти відродження німецької агресії, СРСР сам би приєднався до НАТО».2проект ГромикоПісля смерті Сталіна, посилаючись на пом`якшення режиму в країні, була зроблена ще одна спроба вступу в Північноатлантичний альянс вже за Хрущова. 10 березня 1954 року Громико направив В`ячеславу Молотову проект доповідної записки до Президії ЦК КПРС. У ньому, в рамках роботи по просуванню проекту основ Загальноєвропейського договору з колективної безпеки, пропонувалося заради залучення США внести зміни, що передбачають рівноправне участь Штатів в загальноєвропейському договорі. Щоб довести мирні цілі проекту і вибити з рук противників радянських пропозицій часто висувається аргумент про спрямованість майбутньої системи безпеки проти Північноатлантичного блоку, пропонувалося висловити готовність СРСР вступити в НАТО. Нота 1954 року виявлялася виграшною в будь-якому випадку - якщо Захід відмовлявся, СРСР міг оцінити це як дипломатичну ізоляцію і приступити до створення власної Організації колективної безпеки. У разі згоди, а така можливість не виключалася, після вступу СРСР до Північноатлантичного союзу «останній докорінно змінив би свій характер і був би підірваний як агресивна, спрямована проти СРСР угруповання держав», - про це писав у своїй записці Громико.В переробленому проекті записки до Президії ЦК КПРС від 19 березня аргументація на підтримку пропозиції про участь в НАТО стає розгорнутою: «МЗС вважає за доцільне приєднатися до Північноатлантичного договору. Таку заяву поставило б у скрутне становище організаторів Північноатлантичного блоку, підкреслюють його нібито оборонний характер і те, що він нібито не спрямований проти СРСР і країн народної демократії ».3ухильна нотаАвтори записки провели ґрунтовний аналіз умов, при виконанні яких СРСР може вступити в альянс. Зокрема, вважалося за необхідне внести пропозицію, щоб всі учасники НАТО прийняли зобов`язання про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав. Тут містився натяк і на проблему появи американських військових баз в Європі. При цьому питання про застереження в СРСР намагалися зачепити в максимально загальній формі, інакше уряди трьох держав могли заявити, що Союз висунув заяву лише в пропагандистських цілях, запропонувавши при цьому неприйнятні умови. В остаточному тексті записки, відправленої до Президії ЦК КПРС 26 березня 1954 року народження, обережно говорилося, що негативна відповідь «зачепить престиж Радянського союзу». В одній з робочих версій повідомлялося, що не завадило б Радянському Союзу надалі, в разі якщо питання про приєднання не знайшов би позитивного вирішення, продовжувати боротьбу проти нього, як агресивного договору ». До того ж СРСР не виступав в ролі прохача, іноземним колегам пропонувалося «розглянути спільно питання про можливу участь СРСР» в договорі.У ініціативи був найвищий пріоритет. Було навіть призупинено «розгортання Комісії з роззброєння, так як спроба оживлення Комісії могла бути використана для відволікання уваги від нашої ноти 31 березня».4Боротьба за колективну безпекуОдночасно з нотою про вступ в НАТО, Москва запропонувала укласти договір про колективну безпеку в Європі за участю США. «Ми готові до цього, чи готові ви?» - запитав тодішній президент США Дуайт Ейзенхауер. «Ми готові», - миттєво відгукнувся Хрущов. Однак 7 травня 1954 року США, Франція і Англія відповіли відмовою: «Нереальна природа пропозиції не заслуговує обговорення», - йшлося в офіційному повідомленні ". У той же час Москві висунули вимоги: демілітаризації Німеччини, деокупацію Австрії, відмови від баз на Далекому Сході, підписання угоди про загальне роззброєння.Обмін нотами продовжився. Нове послання СРСР Заходу свідчило, що в силу категоричного неприйняття Заходу радянських ідей про колективну безпеку, новим головним напрямком в Європі для СРСР ставала пропаганда. Радянський союз взявся обґрунтувати цілі своїх пропозицій - «замість створення протиставлені один одному військових угруповань, що веде до війни, створити систему колективної безпеки в Європі, що веде до зміцнення миру». У ноті пояснювався сенс «політики сили» США: у взаєминах між державами на перший план висувається не принцип співпраці, а принцип диктату: «У зв`язку з тим, що уряди США, Англії і Франції постійно заявляють про прагнення сприяти розрядці в міжнародних відносинах, можна було очікувати позитивної реакції до цієї ініціативи радянського уряду. Однак на ділі вийшло інше ».5Заявки БССР і УРСРОдночасно з СРСР, але окремо від нього заявки на вступ в НАТО подали Білорусь і Україна. Які у них були на це правових підстав, адже республіки СРСР не були державами? Дуже просто. Їм на час дали суверенітет і атрибути державності, а все для того, щоб СРСР не залишився в ізоляції. Це сталося ще під час створення ООН, коли стало ясно, що нова організація стане ареною боротьби між Великобританією, США та СРСР. При цьому СРСР опинявся в меншості. Щоб посилити позиції країни в ООН, Сталін вніс пропозицію про включення в ООН радянських республік, посилаючись на намір британських домініонів бути учасниками організації. Щоб зміцнити свою заяву юридично, Москва почала «гру в СНД», коли в 1944 році все республіки СРСР за короткий термін стали окремими державами, з усіма атрибутами влади. З п`ятнадцяти «нових незалежних держав» «протиснути» вдалося лише Україну і Білорусь. У питанні входження СРСР в НАТО мотиви Кремля були ті ж самі, як і при створенні ООН: за допомогою окремого включення в альянс БССР і УРСР - збільшити число голосів СРСР в цій організації. Таким чином, 31 березня 1954 року заявки в НАТО одночасно подали СРСР, Україна і Білорусь, як три суверенні держави. Відповідь була одна - відмова.6Останній рубіж - ФРНТим часом, США продовжували свою політику згуртування європейських країн під егідою НАТО та розширення кордонів альянсу на Схід, що було неможливо без входження в нього ФРН і включення військ країни в НАТО. З вересня 1954 р Британія стала обговорювати з французькими представниками ідею включення ФРН в Західний Союз. Незабаром порядок денний на переговорах розширилася. Пішла мова про вступ ФРН до НАТО. У вересні-жовтні 1954 року в Лондоні і Парижі пройшли переговори країн-учасниць Брюссельського пакту, в ході яких були розроблені умови включення ФРН і Італії в Брюссельський пакт, а ФРН - в НАТО. Згідно Паризьким договором, Західний союз після включення в нього ФРН та Італії мав би називатися Західноєвропейським, а в його компетенцію увійшла б додаткова функція контролю над озброєннями ФРН.Це стало останньою краплею для СРСР. Мало того, що НАТО підібралося до самих кордонів НДР, так ще було порушено колишня угода про перетворення Німеччини в демілітаризовану зону. З спробами пом`якшити відносини, було покінчено. СРСР створює свій аналог Північноатлантичного альянсу - Організацію Варшавського договору по забезпеченню миру та безпеки в Європі. До неї увійшли Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина. Офіційно організація носила оборонний характер. В цілому, так воно і було - головним завданням ОВС було збереження влади комуністів в державах Центральної Європи. НАТО проголошувався агресивним блоком.7Нова відлига і південнокорейський БоїнгУ початку 1983 року знову зайшла мова про пом`якшення зовнішньополітичного курсу і нові спроби СРСР вступити до Північноатлантичного альянсу. Про це заявив тодішній генсек Юрій Андропов на засіданні Політбюро. Він аргументував рішення ускладненням відносин з Китаєм, які надали допомогу афганській опозиції. Але чергове зближення не вдалося. 1 вересня 1983 року нібито радянськими ВПС був збитий південнокорейський «Боїнг-747», який прямував рейсом «KAL-007» з Анкоріджа (Аляска) в Південну Корею. Він заглибився на 500 км в повітряний простір СРСР і був підбитий двома ракетами, випущеними радянським винищувачем-перехоплювачем Су-15. Історія неоднозначна, існує безліч думок, що в той раз була навмисна провокація, тому що в цей же час у далекосхідних кордонів СРСР «випадково» опинився літак радіоелектронної розвідки ВПС США РC-135. Так чи інакше, вину поклали на СРСР, а в світі розгорнулася справжня антирадянська істерія. Американський президент Рейган назвав СРСР «імперією зла» і закликав «до хрестового походу». Холодна війна досягла свого нового піку. Про чергову спробу вступу в НАТО довелося надовго забути, а світ опинився на межі ядерної війни, в зв`язку з американськими навчаннями Operation Able Archer (операція «Умілий лучник»); 2 листопада 1983 року. Так завершилася остання спроба Радянського Союзу зблизитися або стати членом НАТО. Наступна була зроблена вже за президентства Єльцина в 1991 році, яка закінчилася підписанням програми «Партнерство заради миру».
Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Цікаві факти