Оголошуючи комуністичне минуле поза законом, незалежної доведеться перейменувати півкраїни і визнати крим російським
Справа в тому, що оголошуючи комуністичне минуле поза законом, незалежна де-факто відмовляється від половини територій, які дісталися їй за часів
А де ще брати героїв нової Україні? Якщо велика частина персонажів української історії прославилися на службі Росії і Радянського Союзу?
Оголошуючи комуністичне минуле поза законом, незалежна де-факто відмовляється від половини територій, які дісталися їй за часів СРСРВ ніч з п`ятниці на суботу група активістів-майданівців звалила в Харкові відразу три пам`ятника людям, пов`язаним з революцією і Радянською владою - Якова Свердлова, Миколі Руднєву і Серго Орджонікідзе. Закон, який Верховна Рада прийняла в кінці минулого тижня (він прирівняв на Україні комунізм до нацизму, заборонив їх пропаганду і символи, в тому числі топонімічні назви) ще не заробив, його не підписав президент Порошенко, але з Україною прокотилася нова хвиля боротьби з пам`ятниками .
- Гудбай, Ленін, СРСР і КПРС. Прощай, Дніпропетровськ і Кіровоград. Згиньте, вулиці всіх червоних дияволят, - прокоментував прийняття закону глава фракції «Блок Петра Порошенка» у Верховній Раді Юрій Луценко.
Він навіть не уявляє собі, що українські депутати наприймали, щоб досадити Москві. Адже тепер потрібно перейменовувати вулиці, прибрати пам`ятники, переробляти гігантську кількість документів, аж до реєстраційних для тих же юросіб, вносити всі зміни в документацію, довідники, і в які гроші це виллється.
Кореспонденти газети «Місцеві вести» в Мелітополі вже підрахували, що тільки в їх невеликому місті, райцентрі Запорізької області, з населенням близько 150 тисяч чоловік, з 130 вулиць і провулків доведеться перейменувати 77. Середин них - 40-річчя і 60-річчя Жовтня, Артема, Бабушкіна, Баумана, Блюхера, Лазо, Тельмана, Червоноармійська, Червоногвардійська, Червонофлотська, Чичерина, Щорса ... А що стосується Дніпропетровська, названого в честь революціонера Петровського, то перейменування піддадуться не тільки вулиці, але і місто, і сама область. Подібна процедура чекає і Дніпродзержинськ, і Червоноград, і Іллічівського, і Комсомольськ, І Димитров, і Красноармійськ, і десятки інших міст і сіл.
А, наприклад, в Харкові під дію нового закону підпадає не менш 200 вулиць. І на кожен будинок на цій вулиці потрібен, як мінімум, один покажчик. Це навіть не мільйони, а мільярди гривень, які будуть освоювати «близькі» до нової влади компанії в умовах економічного колапсу і жорстокої кризи.
Звідки брати гроші - це одне питання. А ось як називати перейменовані об`єкти, другий. І не менш складний. Ну, поміняють вул. Сидора Ковпака на вул. Бандери, Кожедуба на Шухевича. А де ще брати героїв нової Україні? Якщо велика частина персонажів української історії прославилися на службі Росії і Радянського Союзу?
- Українські політики поставили своїм історикам непросте завдання. «Очистити» історію України від російської топоніміки - нездійсненне завдання, - вважає керівник департаменту інформаційної політики Російського військово-історичного товариства Владислав Кононов.
Втім, і ці проблеми можуть виявитися дрібними непорозуміннями на тлі інших. Є ймовірність і того, що перейменовувати міста і вулиці буде просто нікому. Оголосивши комуністичну владу в своїй історії поза законом, Україна фактично визнає і всю свою радянську історію злочином. Тобто, якщо раніше нинішня Україна була правонаступницею і УНР, і УРСР, то тепер вона веде свій родовід лише від дореволюційного періоду. Тоді їй можна готуватися до того, що їй пред`являть претензії, як мінімум, на Галичину, Південну Бессарабію, Волинь, Північну Буковину, Закарпаття, що входили до складу інших держав. Адже всі вони увійшли до складу України завдяки «злочинному радянському» режиму.
- Занадто багато доведеться віддати. Починаючи з території проголошеної в 1922-му році Української РСР, і закінчуючи Західної України, включеної до її складу в 1939-му. Що залишиться? У кращому випадку - чверть її сьогоднішньої території, - міркує Владислав Кононов. - Цими своїми діями нинішня українська влада визнають незаконність акта 1954 року народження, а, отже, повну легітимність возз`єднання Криму з Росією. Це звичайна логіка, але цього факту українські політики намагаються не помічати.
Так, до речі, і місце в ООН звільніть, будь ласка, панове з Києва! Ви ж його отримали від УРСР. Доведеться за новою вступати, але на статус країни-засновника ООН претендувати вже точно не вийде.
Україна все більше схожий на людину, яка, пошкодивши вестибулярний апарат, із завидною методичністю відстрілює собі руки і ноги, сподіваючись, що це допоможе краще орієнтуватися в просторі і стати стійкіше.
А насправді в результаті власних же дій країна все більше стає схожа на історичне непорозуміння.
Автор: Олександр ГРИШИН, Сергій Сьомушкін
