Парадокс фермі

Відео: ЧОМУ МИ ОДНІ ВО ВСЕСВІТУ? (ПАРАДОКС ФЕРМІ В ДІЇ)

Якщо розумне життя у Всесвіті існує, то чому вона не посилає в космос ніяких сигналів і взагалі ніяк себе не проявляє?

Пошук позаземного розуму - або, як сьогодні прийнято скорочено називати це заняття по його англійською абревіатурою, SETI (Search for Extraterrestrial Intelligence), - вперше був поставлений на порядок денний сучасної науки на конференції в радіо-обсерваторії в Грін-Бенк (Green Bank), штат Західна Віргінія, США, в 1961 році. Було відзначено, що, отримавши в своє розпорядження потужні радіотелескопи, учені можуть тепер зайнятися відстеженням сигналів, які направляються в нашу сторону позаземними цивілізаціями з-за меж Сонячної системи (за умови, що такі цивілізації існують і прагнуть до встановлення контакту). У ті оптимістичні ранні дні ентузіасти SETI припускали, що у Всесвіті існують тисячі і тисячі цивілізацій, об`єднаних в «галактичні клуби», і що ми знаходимося на порозі вступу в таке міжзоряний співтовариство нашої Галактики (див. Формула Дрейка).

Можливо, вони проявили б більшу стриманість, якби прислухалися до думки, висловленої за одинадцять років до цього американським фізиком італійського походження, нобелівським лауреатом Енріко Фермі. Якось раз за обідом в Лос-Аламосі (Los Alamos), вислухавши доводи своїх колег на користь існування в Галактиці безлічі високорозвинених технологічних цивілізацій, він після деякої паузи просто запитав: «Ну, і де вони в такому випадку?»



З тих пір цей аргумент, будучи сформульовано тими чи іншими словами, є головними вилами в бік спільноти SETI. Наведу приклад однієї з його розгорнутих формулювань: «Закони природи єдині всюди у Всесвіті, тому будь-яка високорозвинена цивілізація у своєму розпорядженні ті ж науково-технічними і технологічними можливостями, що і людство. Вже зараз у нас є цілком реальні проекти міжзоряних космічних кораблів, здатних розвивати швидкість близько 10% швидкості світла, і такі кораблі в доступному для огляду майбутньому цілком можуть доставити людей до найближчих зірок. Будь-яка цивілізація, що володіє такими кораблями, могла б розселитися по всій Галактиці і колонізувати придатні для життя планети всього за декілька мільйонів років - термін величезний з точки зору людської історії, але з космічної шкалою це просто мить. Якби в Галактиці сьогодні дійсно існували тисячі цивілізацій, перші з них дісталися б сюди мільйони років тому. Майкл Харт (Michael H. Hart, р. 1932) в 1975 році висунув аргумент, що саме по собі відсутність інопланетян на Землі прямо зараз є переконливим доказом відсутності високорозвинених позаземних цивілізацій як таких (тому цей парадокс іноді називають ще парадоксом Фермі-Харта). Так дійсно, де ж вони?

І від цього питання не відбудешся твердженнями на кшталт того, що інопланетяни не схильні до подорожей (гіпотеза картопляних грядок) або поволі спостерігають за нами з боку (гіпотеза зоопарку, де людство є рідкісним і оберігаємою експонатом). Обидві ці гіпотези - і багато інших - страждають одним невиправним недоліком: вони виходять з невиправданої передумови, що всім позаземних цивілізацій притаманне яке-небудь загальну якість: чи то все позаземні цивілізації схильні до патологічного сидіти вдома, то чи у всіх позаземних цивілізацій діє (і, до того ж, неухильно дотримується!) один і той же етичний принцип невтручання в інопланетні справи. Але ж, якщо цивілізацій в доступному для огляду космосі тисячі, таке їх однаковість практично неможливо з теорії ймовірностей! Зрештою, людство влаштовує на Землі заповідники для охорони рідкісної дичини, однак це далеко не завжди заважає браконьєрському промислу.

Можу навести приклад, чому гіпотеза зоопарку, з моєї точки зору, неспроможна. Коли я перебував у другому шлюбі, тестем мені доводився єгер із заповідника в окрузі Карбон, штат Монтана, - безлюдне і живописний куточок Північної Америки являє собою ця місцевість. На десятки миль навколо там немає жодного населеного пункту, практично відсутні під`їзні шляхи, однак практично щодня моєму тестю доводилося мати справу з браконьєрами, що полювали на дичину і ловили рибу в місцевих гірських озерах. Так чи великі шанси, що всі без винятку позаземні цивілізації не тільки забороняють своїм представникам вступати в контакт з людством, а й здатні забезпечити дотримання цієї заборони? По-моєму, шансів мало.



Починаючи з 1961 року, пошуки радіосигналів від позаземних цивілізацій не раз припинялися, потім знову поновлювалися. Результати ж були незмінно негативними - свідоцтв існування позаземного розуму як не було, так і немає. Історію таких спостережень можна використовувати для окреслення в далекому космосі кордонів, за якими існування технологічно розвинутих цивілізацій все ще ймовірно. Сьогодні ми достеменно знаємо, наприклад, що в радіусом 1000м світлових років від Землі в космосі немає жодної цивілізації, яка генерувала б сигнали будь-яким з відомих нам способів.

Вчені, що займаються SETI, класифікують цивілізації за їхньою здатністю генерувати енергію. Цивілізації типу I генерують енергію в обсягах, приблизно рівних обсягами енергії, одержуваної їх планетою від своєї зірки, а цивілізації типу II - порядку енергії, випромінюваної їх зіркою. (З цієї класифікації людство відноситься до «типу 0,7» - на Землі виробляється 70% від кількості енергії, необхідної, щоб називатися цивілізацією типу I.) Сьогодні можна з упевненістю сказати, що цивілізацій типу I немає в радіусі десяти тисяч світлових років від землі, а цивілізацій типу II - не тільки в межах нашої Галактики, а й в суміжних з нашої галактики, що становлять з нею єдине галактичне скупчення. Імовірно ці межі будуть розширюватися і далі.

Як ви, напевно, вже здогадалися, до перспективи виявлення позаземних цивілізацій я ставлюся досить скептично. Проте, я твердо впевнений в необхідності продовження їх пошуку. Це, мабуть, єдине наукове дослідження, результати якого виявляться фантастичними при будь-якому його результаті.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!