Які смертоносні отрути придумали в нквд
Про токсикологічної лабораторії НКВД досі ходить багато чуток. В її надрах ще з 30-х років минулого століття велися розробки найбільш смертоносних і непізнаваний отрут. І велися успішно."Спеціальний кабінет"
На світову політичну історію можна дивитися як на історію отруєнь. У боротьбі за владу отрути використовувалися з найдавніших часів, але методологічну, наукову основу токсикологічні методи усунення політичних супротивників отримали вже в XX столітті.Лабораторія з вивчення і виробництва отрут з`явилася в нашій країні ще в 1921 році. Створена вона була за особистим розпорядженням Леніна, займався роботою голова ОГПУ Менжинський. До 1937 року лабораторія не була безпосередньо пов`язана зі спецслужбами та формально перебувала у відомстві Всесоюзного інституту біохімії.За словами історика розвідки Бориса Володарського ідея створити лабораторію з вивчення отрут прийшла до Леніна після замаху Фанні Каплан. Йому повідомили, що кулі були отруєні рицином. Тоді Ленін і зацікавився отрутами, а також запропонував створити "спеціальний кабінет", в якому б проводилося вивчення токсинів і наркотичних речовин.Доктор Смерть
"Нове життя" лабораторії отрут почалася в 1938 році, коли вона була включена до складу 4-го спецвідділу НКВС. Лаврентій Берія не соромився у формулюваннях і спочатку поставив цілком конкретну завдання-створити такі отрути, які б імітували смерть з природних причин. При цьому особлива увага приділялася тому, щоб їх неможливо було виявити при розтині.За справу взялися активно. Було створено відразу дві лабораторії, одна бактеріологічна, друга - по роботі з отрутами. Очолив "отруйну" лабораторію доктор Григорій Майрановський. Для роботи йому виділили п`ять кімнат в будинку по Варсонофьевском провулку, розташованому за внутрішньою в`язницею НКВС. У своїх мемуарах "сталінський термінатор" Павло Судоплатов писав: "Токсикологічна лабораторія в офіційних документах іменувалася" лабораторією X ". Начальник лабораторії, полковник медичної служби професор Майрановський займався дослідженнями впливу смертоносних газів і отрут на злоякісні пухлини. Професори високо цінували в медичних колах".Розташування лабораторії було дуже зручним, оскільки головними піддослідними доктора Майрановський стали ув`язнені, засуджені до вищої міри покарання. Стратили в особливому, несудовому порядку. Кожен день нова партія в`язнів з внутрішньої тюрми доставлялася в кімнати лабораторії. Також вплив отрут досліджували на військовополонених. Точна кількість людей, які пройшли через "лабораторію Х" сьогодні встановити неможливо, оскільки одні протоколи знищувалися, інші - залишилися в архівах КДБ і до сьогоднішнього дня, незважаючи на минулі терміни давності, не розсекречено. У більшості джерел вказується цифра 250 чоловік.Робота в лабораторії була надзвичайно напруженою. Навіть перевірені люди не витримували стресовій обстановки. Уже після участі в десяти експериментах пішов в алкогольний "штопор" досвідчений співробітник НКВД Філімонов, ще кілька чекістів отримали серйозні психічні травми, Щеглов і Щеголев, співробітники "лабораторії Х" покінчили життя самогубством.Сам "доктор смерть" тримався до кінця, але доля розпорядилася так, що Майрановський виявився задавлений тієї самої машиною, на яку працював. У 1951 році він був заарештований за участь в "сіоністську змову", а також на підставі того, що зберігав отруйні речовини у себе вдома. Його свідчення згодом стали одним з баластів, утянувшіх Лаврентія Берію. Навіть перебуваючи в ув`язненні Майрановський продовжував консультувати "органи" по своїй спеціальності. Остаточно "доктор смерть" був звільнений вже в 1962 році, після цього прожив два роки. Помер в Махачкалі. Офіційна причина смерті - серцева недостатність. Як і у сотень його "пацієнтів".отрути
Майрановський починав свої дослідження з вивчення іприту, однак ці досліди закінчилися фіаско - при розтині сліди іприту можна було без зусиль виявити. Примітно, що з іпритом Майрановський почав експериментувати ще раніше, ніж його "колеги" з нацистських лабораторій.Багато часу пішло на вивчення одного з найбільш потужних отрут - рицину, він потужніший за отруту гримучої змії в 12 тисяч разів. Смертельна доза для людини становить всього 70 мікрограмів. Майрановський багато працював з різними дозуванням цього токсину. У 1942 році він виявив, що при певному дозуванні рицин викликає в в піддослідних підвищену відвертість. З того часу в "лабораторії Х" почали розробку "сироватки правди".Справжнім відкриттям для Майрановський став карбіламінхолінхлорід (К-2). За спогадами очевидців дослідів, після його введення в організм людина "як ніби зменшувався зростанням, ставав все тихіше, слабшав". Смерть наступала через 15 хвилин. В організмі К-2 виявити було неможливо.В лабораторії не тільки виробляли отрути. Вирішували також і питання їх застосування, тобто введення в організм. Крім традиційних ін`єкцій і додавання отрут в їжу і рідини, також вивчали вплив отрут на шкіру і слизові оболонки. У доповіді старшого слідчого МДБ Молчанова (1953) також вказується, що до 1949 року під керівництвом Майрановський вивчалося питання про отруєння людини Пиловидний отруйними речовинами через вдихаємо повітря. З огляду на успішність операцій розвідки з використанням отрут, більшість експериментів приводили до потрібного результату.операції
З діяльністю "лабораторії Х" пов`язують безліч операцій. Від вбивства Богданом Сташинським Степана Бандери в 1959 році до ліквідації Рауля Валленберга в одній з московських тюрем. Бандера був убитий за допомогою ціаністого калію. Про причетність Майорановского до справи Валленберга говорив в своїх мемуарах Павло Судоплатов.Доведеними є наступні операції: вбивство лідера Російського загальновійськового союзу генерала Олександра Кутепова, отруєння і викрадення генерала Євгена Міллера, вбивство архієпископа Теодора Ромжа (використаний отрута кураре), ліквідація в 1978 році болгарського дисидента Георгія Маркова.Це вбивство цілком претендує на звання самого загадкового злочину XX століття. Марков помер через три дні після уколу парасолькою. Перед смертю, згадуючи події останніх днів, Марков говорив, що йшов повз зупинки і про щось запнувся. При цьому відчув легкий укол. "Доброзичливець" з парасолькою відразу ж сів у машину і поїхав, а Марков пішов далі. Незабаром він почав відчувати нездужання.Розтин показав: смерть наступила в результаті отруєння вже згадуваним до цього рицином. Під час уколу в тіло Маркова була введена мікрокапсула з токсином, який почав надходити в кров.Цікаво, що "за мотивами" цієї події була знята французька комедія "Укол парасолькою" (робоча назва - "Укол болгарським парасолькою"), що стала лідером прокату в 1981 році в СРСР.Статті за темою "Які смертоносні отрути придумали в нквд"
Оцініть, будь ласка статтю
Ще статті розділу
