"А коли я помру". Розповідь дитячого хірурга
Багато років минуло, а у мене до цих пір мурашки кожен раз, коли згадую цю історію ...
Років 15 назад вночі забігає до нас в ординаторську сестра з приймального покою.
- Пацієнт важкий у другій операційній!
Я - туди, бригада вже зібралася, на столі дівчинка років шести. Поки одягався і стерилізувався, дізнався подробності.В автоаварію потрапила сім`я з чотирьох чоловік. Батько, мати і двоє дітей: близнюки хлопчик і девочка.Больше всіх постраждала дівчинка: удар прийшовся в область правої задньої дверцята, там де знаходився ребёнок.Мать, батько і її брат майже не постраждали - подряпини та гематоми. Їм допомогу надали на місці.
У дівчинки переломи, тупі травми, рвані рани і велика втрата крові.
Через пару хвилин приходить аналіз крові, і разом з ним звістка, що саме третій позитивної у нас зараз немає. Питання критичний - дівчинка «важка», рахунок на хвилини. Терміново зробили аналіз крові батьків. У батька - друга, у матері - четверта. Згадали про брата-близнюка, у нього, звичайно, третя.
Вони сиділи на лавці в приймальному покої. Мати - вся в сльозах, батько блідий, хлопчик - з відчаєм в очах. Його одяг був вся забруднений кров`ю сестри.Я підійшов до нього, присів так, щоб наші очі були на одному рівні.
- Твоя сестричка сильно постраждала, - сказав я.
- Так, я знаю, - хлопчик схлипував і потирав очі кулачком. - Коли ми врізалися, вона сильно вдарилася. Я тримав її на колінах, вона плакала, потім перестала і заснула.
Відео: Оптичні ілюзії
- Ти хочеш її врятувати? Тоді ми повинні взяти у тебе кров для неї.
Він перестав плакати, подивився навколо, розмірковуючи, важко задихав і ківнул.Я покликав жестом медсестру.
- Це тьотя Свєта. Вона відведе тебе в процедурний кабінет і візьме кров. Тьотя Свєта дуже добре вміє це робити, буде зовсім не боляче.
- Добре. - хлопчик глибоко зітхнув і потягнувся до матері. - Я люблю тебе мам! Ти найкраща! - Потім, до батька - І тебе тато, люблю. Дякую за велосипед.
Світла відвела його в процедурну, а я побіг в другу операційну.
Після операції, коли дівчинку вже перевели в реанімацію, повертався в ордінаторскую.Заметіл, що наш маленький герой лежить на кушетці в процедурній під ковдрою. Світла залишила його відпочити після забору крові.У підійшов до нього.
- Де Катя? - запитав хлопчик.
- Вона спить. З нею все буде добре. Ти врятував її.
- А коли я помру?
- Ну ... дуже не скоро, коли будеш зовсім старенький.
Спочатку я якось не зрозумів його останнього питання, але потім мене осеніло.Мальчік думав, що помре після того, як у нього візьмуть кров. Тому він прощався з батьками. Він на все сто був упевнений, що погібнет.Он реально жертвував життям заради сестри. Розумієте, який подвиг він здійснив? Справжнісінький.
Багато років минуло, а у мене до цих пір мурашки кожен раз, коли згадую цю історію ...
