Як жилося в комунальній квартирі

Відео: Рай в комуналці | Наш грандіозний ремонт

Комунальна квартира сприймалася ідеологами соціалізму як ідеальне житло, в якому могло вирости даний комуністичне суспільство. Однак на ділі життя в комуналках була не такою райдужною.Квартира-вагонКомунальні квартири - не тільки радянських і російське явище. До цього дня ця форма спільного проживання кількох "осередків суспільства" є не тільки масової, а й розвивається. У тій же Європі, куди так прийнято рватися, частка комунальних квартир набагато вище, ніж в будь-якому провінційному місті нашої країни.Вся справа в тому, що комуналки були породжені індустріалізацією і відтоком робочого населення в міста, чому дуже сприяла розвивається мережа залізниць.Люди їхали в тісних вагонах і так чи інакше вже комунізованої вже там. Комунальна квартира - той же вагон. Зв`язок цих явищ була видна ще сучасникам появи перших комуналок. Лев Толстой в "Анні Кареніній" писав:"Ненормально прищеплена Росії зовнішня цивілізація, особливо шляхи сполучення, залізні дороги, які потягли за собою централізацію в містах, розвиток розкоші і внаслідок того, на шкоду землеробству, розвиток фабричної промисловості, кредиту і його супутника - біржової гри".комуналка літературнаЗ перших років свого існування комунальні квартири стали явищем не тільки облаштування побуту, а й мало не світоустрою. В комуналках кувався абсолютно новий тип людини. При цьому, на думку Бродського, комунальні квартири несуть в собі щось первісне, споконвічне для людської спільноти. Життя в печері за своєю суттю нічим не відрізняється від життя в комунальній квартирі. При одному "але": в печері діяльність племінного союзу спрямована на збереження будинку, тоді як в комунальних квартирах, як правило, йде внутрішня боротьба. Вона може носити проявлений характер, може - латентний.Ця риса - особливий мікроколімат комунальних квартир відразу був підданий аналізу і опису в літературі. Комуналки є у всіх: від Достоєвського до Булгакова і Зощенко. Хороший опис комунальної квартири є у того ж Бродського в його есе "Півтори кімнати"."При всіх непривабливих сторонах цієї форми буття, комунальна квартира має, можливо, також і сторону, їх спокутну. Вона оголює самі основи існування: руйнує будь-які ілюзії щодо людської природи"Радянська мріяВ СРСР кожен громадянин міг розраховувати на житлоплощу в 9 квадратних метрів. Далеко непростий процес "ущільнення" був проведений в Союзі з усією рішучістю, однак, як показав досвід, під час процесу паювання ( "Взяти все і поділити!") Площі житла все одно не поділилися порівну. Саме з приводу цього горезвісний булгаковський "квартирне питання", який "зіпсував москвичів".Спочатку програма розселення людей в комунальні квартири в СРСР мала на увазі під собою руйнування інституту сім`ї як головного осередку суспільства. Про це відкрито говорилося в програмах колективізації, тобто відмови від сімейного господарства як основної форми організації приватного життя людей.Комуни були романтизовані соціалістичним суспільством. Життя на очах у всіх, коли "особистий простір" звужене до 20 метрів кімнати, коли сушка білизни проводиться в загальному коридорі або кухні (тобто сусіди в прямому сенсі обізнані, в якому білизна ходить сусід) відповідали комуністичної мрії про громадянське рівність.Зараз про це не прийнято говорити, але було і таке явище як соціалістичні міста. Характерний приклад: Новокузнецьк. Навколо містобудівного підприємства - Кузнецького металургійного комбінату - вибудовували цілі квартали однакових будинків з тісними квартирами комунального типу.Однак форма комунального життя через подобалася не всім. На XVII з`їзді партії ці будинки-мурашники були засуджені. Робітникам, в прямому сенсі будують соціалізм, хотілося кращих житловим умов. Тоді квартири стали будувати просторіше, стелі - вище, але запити громадян на житло залишалися дуже високими, тому і ці, просторі квартири нового типу, поступово перетворилися в комуналки.дефіцитиІнтенсивність переселення громадян в комунальні квартири послужила приводом для постанови, прийнятого 16 травня 1930 році о "лівацьких перегини". На недовгий час основним типом забудови міст стали багатоквартирні будинки, але будували їх особливим чином. Дефіцит бюджету і ресурсів призвів до того, що квартири були дуже тісними. Заселяли робітників в ці "квадратні метри" все одно за принципом комунального розселення: одна сім`я-одна кімната. Потрібно сказати, що окремі квартири в 1920-30-х рр в СРСР мало не більше чверті міських сімей.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Цікаві факти