"Зірка смерті"
Відео: ЩО, ЯКЩО ВИБУХНЕ ЗІРКА СМЕРТІ?

В кінці 2012 року серед користувачів Інтернету пронеслася чутка, що уряд США збирається побудувати «Зірку смерті» - суперзброю з кіноепопеї «Зоряні війни», здатне знищувати цілі планети.
У відповідь на що піднявся переполох адміністрація Білого дому пояснила, що вони отримали петицію від фанатів наукової фантастики з пропозицією про будівництво подібної бойової станції. Однак уряд відхилив даний проект через його недоцільність і дорожнечі.
Але чи можливо побудувати «Зірку смерті» в реальності? Якщо немає, то чи можна хоча б наблизитися до її руйнівною мощі? Чи замінять лазери сучасне озброєння? Що ж, давайте розберемося у всьому по порядку ...
Що таке лазер
Слово «лазер» - абревіатура від light amplification by stimulated emission of radiation, що перекладається як «посилення світла за допомогою вимушеного випромінювання». Якщо простіше, то це прилад, який перетворює енергію і розсіяне світло в вузькоспрямований промінь високої частоти.
Головною складовою будь-якого лазера є робоче тіло, або середовище, через яку подається електричний імпульс. При отриманні великого числа енергії ззовні середовище стає надзвичайно нестабільною, і її атоми починають стикатися між собою, це вивільняє величезну кількість фотонів, які багаторазово підсилюють електронний промінь. Потім світло потрапляє в оптичний резонатор, де за допомогою двох дзеркал фокусується в тонкий лазерний промінь.
Незважаючи на всі технологічні досягнення останніх десятиліть, говорити про повномасштабне використання лазерів для військових цілей занадто рано. І тому є об`єктивні причини.
Одна з них полягає у відсутності енергоємних зарядів або батарей невеликого розміру для стрілецької зброї. Навіть найпотужніші літієві батареї не дадуть і тисячної частки від необхідної енергії для хоча б однієї черги з бластера. Щоб мати достатньо потужності, вам доведеться під`єднати свою зброю до кабелю з електроживленням. Тобто, по суті, потрібна батарейка розміром із сірникову коробку з об`ємом енергії цілої електростанції. Поки що розробки в даній області тривають.
Інша причина полягає в ненадійності робочих тел. Наприклад, лазерні указки, якими активно користуються хулігани, щоб заважати літакам, можуть світити на відстань до 50 кілометрів, але при цьому мають маленькою питомою потужністю. Якщо ж закачати в указку енергію, достатню для знищення автомобіля, вона просто вибухне у стрільця в руках. Кристали, які передбачається використовувати як робочу силу середовищ для бластеров і променемет, не витримують великого напруження і тріскаються. Так, що в наступні 15-20 років нашим військовослужбовцям доведеться і далі користуватися звичайними автоматами і гвинтівками.
Програма, що потрясла світ
На відміну від легких стрілецьких озброєнь, розвиток потужних бойових лазерних систем успішно триває вже протягом останніх 30 років.
Першим таким проектом, в порівнянні з яким будь-яка атомна бомба здавалася дитячими пустощами, стала програма Стратегічна оборонна ініціатива (СОІ). Про її початку оголосив президент Сполучених Штатів Рональд Рейган 23 березня 1983 року.
Планувалося створити цілий протиракетний комплекс з наземним і космічним базуванням, до складу в якого входили б орбітальні супутники з лазерними гарматами. Розмах проекту просто вражав, тому преса охрестила його програмою «Зоряні війни», за однойменним фільмом Джорджа Лукаса, який вийшов на великий екран незадовго до цієї події.

Президент Рейган робить заяву про початок програми «Зоряних воєн». 23 березня 1983 рік
У той час США побоювалися ядерної атаки СРСР, адже радянські ракети перевершували свої американські аналоги і в разі початку війни перевага могла виявитися не на боці Америки. Тому Пентагон мав намір вивести на орбіту угруповання супутників-вбивць, здатних знищувати ракети ще на злеті.
Американські військові хотіли поставити на супутники лазери з хімічної накачуванням з потужностями до 20 мегават. Такі станції змогли б миттєво виявляти і підривати ворожі ракети. У кожного лазера вистачало заряду на тисячу серій по 50-70 секунд кожна.
Також було вирішено встановити рентгенівські лазери з ядерною накачуванням на спеціальні ракети, які повинні були злітати з підводних човнів на самому початку атаки і, вийшовши за межі атмосфери, робити постріл. Справа в тому, що при ядерних реакціях можна отримати в десятки, а то і в сотні мільйонів разів більше енергії, ніж при хімічних. У такому випадку ці установки перетворювалися б з оборонної зброї в наступальне, воно могло б буквально спопеляє цілі міста!

Задум американської многоешелонной системи ПРО з елементами космічного базування
Але і тут виникли проблеми. Головна полягала в самому лазері. Рентгенівський лазер являє собою невелику ядерну бомбу, з усіх боків оточене товстими мідними стрижнями. Коли заряд вибухає, стрижні збирають і фокусують виникла хвилю рентгенівського випромінювання в потужний лазерний промінь.
Однак під час вибуху заряду вибухає і сам лазер. Треба якомога точніше навести знаряддя на мету, адже другого шансу не буде. Виникли проблеми і політичного характеру, пов`язані з договором про нерозміщення ядерної зброї в космосі. Плюс нечувана ціна в сотні мільярдів доларів. Від цієї ідеї довелося відмовитися.
«Зоряні війни» в дії
Однак, незважаючи на повну готовність до втілення проекту в життя, з розвалом СРСР необхідність розгортання космічних лазерів відпала сама собою.
Сьогодні всі зусилля спрямовані, в першу чергу, на зменшення габаритів лазерних комплексів. Вже є готові наземні, морські і повітряні зразки, які проходять польові випробування.
Повітряну версію з огляду на її громіздкість поставили в «Боїнг-747». Однак Агентство з перспективних оборонних науково-дослідних розробок вже повідомило, що у них є матеріали з лазерної гармати, яку можна встановити в легкий винищувач. Її вага складе близько 750 кілограмів. Але все-таки можливо створити гіперлазер для знищення планет? Так можливо.
Основна проблема полягає в забезпеченні енергією. Для «Зірки смерті» буде потрібно колосальний обсяг енергії. Найвірогіднішим варіантом енергопостачання може стати термоядерний синтез. Це свого роду зменшена версія процесу, який відбувається в ядрах всіх зірок у Всесвіті.

У сучасній атомній енергетиці атоми збагаченого урану розщеплюють і зіштовхують, викликаючи тим самим виділення тепла. При термоядерному синтезі всередині зірки атоми водню під величезним гравітаційним тиском починають з`єднуватися в більш важкі атоми гелію, а температура може досягати 100 мільйонів градусів за Цельсієм.
Сьогодні міжнародна група вчених працює над створенням потужного реактора в історії людства ITER. Це міжнародний експериментальний термоядерний реактор (ITER), або неофіційно «друге Сонце». За словами конструкторів, реактор повністю вступить в роботу в 2022 році. Він розрахований на виробництво 500 мегават електроенергії.
Однак реактори, які зможуть забезпечити енергією суперлазер «Зірки смерті», швидше за все, з`являться не більше ніж через 1000 років. До того ж вартість «Зірки смерті» виходить далеко за рамки здорового глузду. За підрахунками експертів, на її будівництво платникам податків доведеться розщедритися на - увага! - 850 квадрильйонів доларів !!!
Щоб ви краще зрозуміли, наскільки це багато, можна сказати, що сумарний ВВП всіх країн на Землі становить близько 85 трильйонів доларів США, тобто всього лише 0,01% від необхідної суми!

Для такого грандіозного проекту знадобляться ресурси декількох сотень зоряних систем. Навіть для гіпотетичної галактичної імперії це був би практично непідйомний проект. І це при тому, що пропонується побудувати першу, малу «Зірку смерті». Якщо хто не знає, то за сюжетом «Зоряних воєн» було дві станції: діаметр першої становив 164 кілометри, а другий - більш 900 кілометрів (для порівняння: діаметр Місяця - близько 3474 кілометрів. Скільки коштів потрібно для більшої версії, навіть страшно уявити.
Але ентузіасти не сумують: вони почали збір пожертвувань на спеціальній інтернет-платформі Kickstarter. Для початку вони їм потрібно 30 мільйонів доларів, щоб приступити до детального проектування бойової суперстанціі.
Зрозуміло, можна покрутити пальцем біля скроні, мовляв, робити більше нічого, але ж навіть найкращі уми світу колись стверджували, що створити атомну бомбу неможливо, і відверто сміялися над спробами її спроектувати. Але після бомбардувань Хіросіми і Нагасакі світ змінився назавжди.
Оцініть, будь ласка статтю
Ще статті розділу