Пражурналістской явища в англії 17 століття

У 17 столітті в Англії почали виходити ще на той момент нерегулярні так звані «книги новин». Цікаво, що вже тоді ці новини були не сухий констатацією фактів, а прагнули до якоїсь сенсаційності.

До середини 17 століття, коли в Англії вибухнула громадянська війна, друковані видання дуже боялися цензурі. Друкувати книги дозволялося тільки в Лондоні, Кембриджі і Оксфорді, і при цьому вони перевірялися спочатку світською владою за допомогою професорів університету, а потім ще й духовними.

Справжньою першою англійською газетою стали «Щотижневі новини», які випускалися з 1622 року. Зрозуміло, газета теж піддавалася суворій цензурі, особливо внутрішньодержавні новини. В результаті бувало й таке, що заборонялися цілі фрагменти тексту, і видавцям доводилося вигадувати новини самим або друкувати глави з Біблії.

Політична журналістика в Англії в середині 17 століття

Громадянська війна і кара в 1649 році короля Карла I привели до розквіту вільнодумства і скасування будь-цензури. В результаті настав зоряний час такого жанру, як політичний памфлет. В цей час прославилися такі автори, як Мільтон, Лільберн, Уінстенлі. Вони були публіцистами і представляли різні партії та рухи.

Петиція Лильберна до парламенту

У роки революції широко були поширені видання під назвою «Меркуріус», або «Вісник». Цікаво, що саме британський випуск прославився тим, що видавець черзі підтримував ті політичні сили, які приходили до влади в даний момент, чим і заробив славу дивного політичного хамелеона. Ні для кого не секрет, що цим грішать і багато сучасних видавці. У «Політичному віснику» з`явилося в той час і перше рекламне повідомлення, що містить інформацію про достоїнства чаю.

Але після поразки революції контроль над друкованими виданнями був відновлений, і почали виходити газети урядові і державні. Так тривало до Славної революції 1688 року, після якої парламент прийняв Білль про права, що містив зокрема параграф про свободу слова. Саме тут цей термін прозвучав вперше. Тепер роботу преси міг регулювати тільки парламент, що не допускався контроль з боку церкви і уряду, вирішальним фактором для відкриття нового видавництва ставало наявність матеріальних засобів і свіжих ідей, а не політичні рішення. Це породило поступове зростання і розвиток безлічі періодичних видань, хоча і далеко не відразу вони проявили свої можливості в повній мірі.