Мелодрама в театрі

Мелодрама - це досить поширений і неймовірно затребуваний жанр в драматургії, який володіє величезною кількістю шанувальників і навіть фанатів. Якщо говорити буквально, то можна охарактеризувати мелодраму як «пісня» і «дія». Саме так перекладається дослівно назва цього жанру. Слово «мелодрама» має грецьке коріння, як і багато інших позначення в мистецтві.

Головним завданням мелодраматичних творів є максимально точне зображення духовного внутрішнього світу кожного з персонажів, а також необхідність показати їх почуття в специфічних обставин з яскравим емоційним характером. Найкращий метод вирішити цю задачу полягає в застосуванні контрастів, наприклад: ненависть і любов, добро і зло.

Трохи історії

Коріння зародження мелодрами як окремого театрального жанру йдуть в Італію, в глибину 17-го століття. Спочатку під цим терміном малося на увазі ще одне з визначень опери. Але, завдяки знаменитому французькому діячеві Ж.Ж. Руссо, по закінченню півстоліття цей термін набув нового тлумачення, яке визначало мелодраму як музично-драматичний твір. Особливість таких уявлень полягала в тому, що герої не виконували пісні, а декламували текст під мелодійний, відповідний до обставин музичний акомпанемент. Одним з найяскравіших творів Руссо є «Пігмаліон», який був написаний в творчому тандемі з талановитим композитором О. Куанье. Це творіння великих майстрів прийнято називати першою музичною мелодрамою. В основі «Пігмаліона» лежить античний сюжет міфологічного характеру.

По закінченню ще півтора століття стиль музичної мелодрами був практично повністю витіснений естрадно-концертної декламацією. Наприклад, в Росії на театральному терені в цей період з`явився такий термін, як «мелодекламація». Але, сам термін «мелодрама» не пропав і знайшов свою інтерпретацію у вигляді позначення окремого драматичного сценічного жанру.

Варто підкреслити, що мелодрама, якій було властиво зниження героїв, значно відобразилася на руйнуванні встановлених канонів класицистичної комедії і на формуванні унікального стилю романтизму. Французька мелодрама як самобутній жанр зобов`язана своїм формуванням, становленням і розвитком таким драматургам, як Г. де Піксерекуру, К. де Три і іншим. Але піку своєї вершини цей жанр досяг у приголомшливих творах обох Дюма. На просторах Англії укоріненню мелодрами посприяли М.Г Льюїс, Т. Голкрофт, Е.Дж. Булвер-Литтон і Д. У. Джерролд.