Історія німецького кінематографа

МИ У СОЦМЕРЕЖАХ -

Відео: Історія кінематографа жаху

Кінематограф Німеччини відразу ж заявив про себе яскраво і індивідуально. Поки весь світ готувався захопитися «сінематограф» Люмьеров, в Берліні вже йшли покази короткометражних років. Їх демонстрували брати Складановський на своєму «Біоскоп». Винахід виявився менш перспективним, ніж ідея Люмьеров. Але можна сказати, що кінематограф Німеччини з перших кроків відрізнявся самостійністю і неординарністю.

Кіномистецтво відразу ж отримало визнання у всіх колах громадськості Німеччини. Фільми були доступні і для вищого суспільства, і для простого народу. Намети, де проходили покази на ярмарках, отримали народну назву «кінтоппи».

Довоєнний німецьке кіно, знімав в період з 1918 по 1933 рік, мало досить неординарні риси. У світі цей стиль отримав назву «німецький експресіонізм». Його відмінними рисами були похмура естетика, і сюрреалістичні підхід.

У цьому жанрі зразками стали фільми «Кабінет доктора Каллігарі» Роберта Віне, і «Носферату: Симфонія жаху», знятий за романом Брема Стокера режисером Фрідріхом Мурнау. У картинах вперше використовувалися спецефекти, за допомогою яких створювалася атмосфера жаху і нереальності того, що відбувається.

У 20-ті роки кіноіндустрія в Німеччині успішно розвивалася - на території країни функціонували сотні кіностудій. На зміну німому кіно прийшли звукові фільми. У кіномистецтві з`явилися гучні імена - актриси Марлен Дітріх, Елізабет Бергнер, режисер Фріц Ланг.

Марлен Дітріх
Прихід фашистів до влади став переломним моментом в історії німецької школи кінематографа. Видатні діячі кіно вважали за краще імміграцію. Актори з єврейським корінням взагалі опинилися поза законом. У країні мало право на існування тільки кіно націоналістської плану, що вихваляють Гітлера і пропагує обраність нації.

Після закінчення другої світової війни, Німеччина розділилася на дві частини. Те ж саме сталося і з кінематографом. У цей період прийнято ділити німецьку школу на восточногерманское гілка, і західнонімецькому напрямок.

ФРН було наповнене сумом про померлого ладі, тут користувалися успіхом документальні фільми, присвячені відновленню зруйнованої Німеччини. Режисери художніх фільмів переймали традиції італійського та французького кіно, яке було в пошані на заході.

Східна Німеччина жила в атмосфері соціалізму. Тут були актуальні ідеї антифашисткой пропаганди, відновлення країни, нового життя. Кінематограф на Сході відчував себе більш комфортно - на найбільшій студи в НДР - ДЕФА щорічно знімалися десятки художніх, документальних і дитячих фільмів.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Різне