Не робіть пропаганду з заміжжя з іноземцями (лист юрия)

Привіт всім читачам сайту intdate.ru!

Тема вашої дискусії, піднята ось в цій статті (про погляд російських чоловіків на своїх співвітчизниць) мене хвилює вже давно, і з цієї причини я вирішив поділитися з вами своїми роздумами і написав це невелике есе, вибачте що можливо вийшло трохи довгою.

Жінки люблять ганьбити наших мужиків і звеличувати гідності іноземців. Причому я ще можу зрозуміти даму, яка сама має реальний досвід закордонного заміжжя, але міркувати на цю тему часто люблять саме ті, хто за кордоном не був і живе з російським чоловіком. Вона вважає своє сімейне життя нещасливою і починаються паплюження. Причому чужа сім`я - темний ліс, може це вона сама така «хороша» або просто рутина заїла, але у неї звичайно-ж буде винен чоловік.

А потім починаються думки про заміжжя з іноземцем. В голові таких жінок схоже вже давно засіла картинка: тепле Середземне море, просторе житло, євроремонт, поважний автомобіль, смаглявий ніжний красень чоловік, вона шанує звичаї його країни і приймає його віру - адже це релігія і звичаї справжніх чоловіків, затишний ресторанчик.

Якщо людина знайшла своє щастя в іншій країні, це його особиста справа і вибір, але не робіть пропаганду з заміжжя з іноземцями!

Мені здається, що жінки свідомо підтримують такі стереотипи, так як мстять нашим мужикам за свої нереалізовані амбіції, і думають, що якщо їх красиві співвітчизниці поїдуть за кордон, то нікудишні наші чоловіки будуть більше цінувати тих, хто залишиться тут в тому числі і їх, спрацює принцип «на безриб`ї і рак риба!».

Країну покинуть стерви-розлучниці а вони будуть мирно ростити і піднімати дітей паралельно тримаючи під контролем своїх чоловіків. Така ось наївна обивательське ідилія.

Уявімо собі зворотну ситуацію: який-небудь озлоблений на весь жіночий рід чоловічок потай радіє тому, що інші чоловіки його країни часто спиваються, сідають на наркотики, мруть від ранніх інфарктів і нещасних випадків, вважаючи, що чим менше чоловіків тут залишиться, тим більше будуть їх цінувати і тим більше жіночої ласки дістанеться йому.

Як можна було б назвати такого чоловічок? Напевно не інакше, ніж моральним виродком, точно так - же як і жінок, що радіють, що їх співвітчизниці користуються великим попитом по всьому так званому «цивілізованого світу».
Думаю неважко здогадатися, до якого фіналу прийде наше суспільство через кілька поколінь з подібними настроями?

Якщо когось така картина влаштовує, то нехай так і буде, по-моєму безглуздо апелювати до совісті і патріотизму людей, якщо їм це невигідно.

Бути може хто-небудь думає інакше, але не знає, що тут можна зробити, як переломити негативні тенденції. Для них я скажу, що обивателю необхідно чітко позначити своє ставлення до даної проблематики і навіть тим, хто не збираються нікуди їхати, краще визначитися з ким вони.

Якщо їм це вигідно нехай скажуть прямо, якщо ж ні, то про це теж треба говорити відверто не соромлячись.

Особисто я скажу чесно, поважаю жінок, які не хворі всієї цієї модою на заморську життя. Якщо ж мені доводиться чути від якої-небудь зі своїх знайомих щось типу: «У мене подружка закордоном, вона там заміж вийшла!». Все це з якимось викликом і гордістю, що у неї є такі круті подруги, то я розумію, що за людина перед моїм обличчям, хоч і не сперечаюся з нею - зазвичай в таких випадках я намагаюся перевести розмову на іншу тему, все одно внутрішньо від такої дами я закриваю - навіщо мені спілкування, яке приносить негативні емоції?

Всі вони відчувають себе дуже впевнено, країна лежить на лопатках і потихеньку хиріє, вітчизняні мужики програли холодну війну і мовчать в тряпочку, тому можна із задоволенням бити лежачого.

А на їхньому боці вся західна цивілізація з її багатством, могутністю і блиском, а так-же потужна пропагандистська машина ЗМІ цих країн. Я трошки цікавлюся історією і, читаючи науково-популярну і історичну літературу, зауважив, що така картина повторювалася в історії неодноразово, жінки переможеного народу завжди дістаються переможцям. Згадаймо підкорення індіанців європейцями, індіанка ще могла стати дружиною білої людини і зайняти гідне місце в суспільстві колоністів, але для індіанського чоловіка це було неможливо.

Ще існує досить таки стійкий стереотип про якусь особливу недбайливості наших чоловіків. Але задумайтеся на хвилинку, хто виховав цих чоловіків? У всіх у них були матері.

Ще нас можна звинуватити в тому, що ми 70 років погрожували світу, будували комунізм - тупиковий безперспективний режим, наслідки якого тепер розсьорбувати, в той час як люди інших країн будучи вільними громадянами працювали на будівництвах капіталізму, ми ж як раби покірно крокували строєм до ілюзії світлого майбутнього, а в результаті прийшли на смітник і притягли разом з собою туди і своїх жінок.

Смію припустити, що західна громадськість в глибині душі часом цим і виправдовує своє невміння або можливо небажання побороти в своїх країнах таке мерзенне явище нашого часу, як завезення секс-рабинь з країн східної Європи, мовляв самі винні - довели свою країну до ручки, а тепер нехай терплять, поки не вдасться побудувати щось стерпне.

Але ж якщо подумати більшість радянських чоловіків не бунтували і підпорядковувалися цьому тоталітарному режиму саме тому, що будучи сімейними, відповідали не тільки за свою безпеку і благополуччя, а ще й за безпеку своєї сім`ї, у всіх були дружини і діти, яких потрібно було годувати і одягати. Так що потрібно прийняти, що не тільки одні ми несемо відповідальність за те, що трапилося з нашою країною.

Проте величезна кількість наших путан, які заполонили Європу і Близький Схід своїм вибором як-би говорять світу: «Наші мужики такі виродки, що ми готові бути у вас хоча б на правах вуличних дівок, аби тільки не повертатися до них - в похмуре і нещасливе суспільство, яке вони побудували! »

Чи всі так вже щасливі там. Я статистикою не володію, проте смію припустити, що згодом у багатьох відбувається переоцінка цінностей і можливо на своє рішення розплювався з рідною країною багато в глибині душі потім дивляться іншими очима.

Заміжжя за іноземцем засліплює. Перші роки після переїзду в інший світ у людини, як правило, настає ейфорія - їй тут все цікаво, вона вивчає нове для себе суспільство, знайомитися з новими людьми і з новим укладом життя. Потім приходить рутина, до комфорту і матеріального благополуччя швидко звикаєш і згодом це вже не здається настільки важливим як колись, інший раз жінка почне сумніватися - чи варто було заради всього цього йти на такі жертви, новий чоловік в процесі спільного життя може проявити несподівані негативні боку свого характеру, які під час «букетно - цукеркового періоду» відносин були від неї приховані, дає про себе знати і різниця менталітетів - її не всі можуть подолати.

Я думаю так: людям примітивним підлаштуватися простіше - тим у кого було порожньо всередині і душа, як пластилін, простіше і органічніше влитися в нове суспільство, прийняти його правила.

Мої опоненти зазвичай говорять: «Звідти ніхто назад не повертається, а якщо так, то значить їм там в будь-якому випадку краще, ніж було-б тут.» Я думаю все не так уже й просто: йдуть роки, колишня краса тьмяніє, жінка стає менш впевненою в собі і вже не може як колись в молодості зважитися знову круто розгорнути свою долю на 180 градусів, крім того в інтернаціональних родинах народяться діти, які не дивлячись на слов`янську матір, ростуть вже як типові представники своїх країн.

Якщо все-таки вона захоче розлучитися, то дітей їй швидше за все не віддадуть, всі ми чули про таких скандалах, а скільки насправді таких жінок, які нещасливі і нікуди не вирішуються сіпатися, ми не знаємо.

Ці жінки сидять в скайпі, спілкуються з подругами залишилися в країнах СНД, і якщо хтось і захоче поскаржитися, то їх «група підтримки» швидко заспокоїть: «Та нічого, у нас тут такий морок, зарплата маленька, на дітей в школу потрібно то і то, кручуся як білка в колесі а ти там всіх цих проблем не знаєш, тому й скнієш! »

Людина так влаштована, що якщо йому весь час забивати в голову, що йому пощастило і він витягнув щасливий квиток, то він якщо і не повірить в це так як дійсність говорить йому про зворотне однак принаймні хоч на половину йому стане легше.

Чоловік солідарністю я не страждаю, серед моїх друзів дівчат і жінок нітрохи не менше, ніж хлопців. Просто гидко дивитися на всі ці сучасні справи. Деякі з вас на форумах шлюбних агентств люблять хизуватися, що мовляв російських жінок по всьому світу цінують і заміж кличуть, а «поганий російський» цінується на світовому шлюбному ринку приблизно нарівні з африканцем, так що, мовляв, терпіть дорогі мої і міняйтеся швидше, якщо не хочете, щоб вас зовсім відставили.

Так, дійсно тим з вас, кому так остогидла ця країна завдяки молодому тілу є, куди йти і в цьому ваша сила, у нас же такого потужного тилу немає. Однак я думаю так: можливо ті з наших чоловіків, які раніше терміну йдуть в інший світ від інфарктів та нещасних випадків, теж не можуть жити в цій країні - вони просто мовчки йдуть туди, куди не потрібна віза від доброго дядечки і звідки немає повернення .

Ви може на старості років сюди ще повернетеся - хто знає, клімат змінюється, економіка і геополітика теж і можливо колись тут буде добре і тоді приїдете зі своїми заморськими чоловіками і полукровнимі онучатами або без них відігрівати на батьківщині предків свої старі кістки, ви можете впасти навіть в патріотизм. Смієтеся? Але так дуже часто буває з максималистами - то, що зневажають в молодості, потім обожнюють в старості. Ті ж з російських чоловіків, які пішли назавжди, - ніколи сюди вже не повернуться.

Жінкам, які так зневажають свою країну і тягнутися до всього чужого, я думаю варто всерйоз поставити перед собою ряд питань:

1. Чи потрібна їм наша країна в принципі? У 40 роках ХХ століття, коли на території нашої держави палала велика вітчизняна війна мільйони наших чоловіків і жінок не щадили своїх життів заради того, щоб врятувати майбутні покоління радянських людей від ганьби окупації і фізичного знищення як з точки зору фашистів «расово неповноцінних народів». Бути може автобани з Мерседесами, Дульче габане і євроремонти для вас важливіше національної гордості, важливіша за свободу і незалежність, важливіше можливості спілкуватися у своїй родині рідною мовою?

Парадоксально але факт: обзиваючи нашу країну «країною дебілів», ви стаєте єдині в думці зі зрадником генералом Власовим, який побував в Німеччині і побачивши тамтешній порядок і цивілізацію, сказав німцям щось на кшталт: «Тепер ви завоювали мене вдруге!» може наші предки робили щось не так?

Якщо вам ця земля противна, то повірте прийде час і нам вона теж буде не потрібна, може тоді віддамо її емігрантам? І якщо на старості років вам буде не комфортно жити по сусідству з ними, згадайте про те як в молодому віці ви обурювалися і обзивали цю країну. Пам`ятайте, що до тих пір, поки ми чуємо ваш ор з приводу того, як тут жити погано, нам цю країну не підняти.

2. Ви хочете покарати поганих чоловіків? Немає проблем, але не забувайте що ваші розмови про «bed russian» слухають не тільки вони, а так-же і нормальні хлопці, які жінок не кривдили. А вони, найчастіше, приймають все на свій рахунок і в результаті виходить, що в кінці кінців весь цей ваш «жіночий бунт» буде спрямований проти них. Ви хочете втратити їх? Або думаєте, що вони від вас все одно нікуди не дінуться? Час покаже.

3. Припустимо наші чоловіки і справді такі погані - зручно знаходити причину свого неблагополуччя у нестямі - в країні, уряді, в оточуючих особах протилежної статі, але це на жаль контр-продуктивно. Так як людина в цьому випадку перестає розвиватися сам і, зрештою, не помітить, як перетворюється в того, кого ще зовсім недавно з таким задоволенням викривав. Наслідки, як на мене, вже в наявності.

А якщо поставити запитання собі, так просто для різноманітності. Може замість того, щоб нити і скаржитися, краще задуматися, чому саме їй дістався такий мужик? Якими міркуваннями керувалася вона, коли вибирала саме його? Які інші чоловіки оточували її і як вона в той час до них ставилася? Які моральні якості і життєві установки були тоді у неї, в її родині, колі друзів і може це вони привели в її життя саме такого чоловіка?

Адже жінка здійснює статевий відбір в соціумі, вона вирішує кому з чоловіків продовжити свій рід, а кому залишатися в Бобильов.

Які ж будуть віддалені наслідки всього цього:

Точно передбачити тут не можна, але деяка картинка у мене все-таки вимальовується, прогнозів давати не буду, що буде далі покаже час. Почнемо здалеку.

Звичайно-ж, не одні тільки ми в своїй історії проходили кризи такого масштабу, як наші лихі дев`яності з їхнім кримінальним свавіллям і тотальним падінням економіки. В Америці наприклад була своя велика депресія в 30-тих роках ХХ століття. Там теж була масове безробіття, люди вмирали від голоду буквально на вулицях міст. Однак на відміну від нас поруч з ними не було тих спокус, перед якими не встояли наші нещасні пост-радянські люди. В ті часи, якщо десь в світі і жили краще ніж в Америці, то не набагато. І з цієї причини це не спровокувало такий масової еміграції американців зі своєї країни, як це було у нас. Велика депресія, навпаки, лише загартувала суспільство, еліта зробила певні висновки для себе, що і дозволило Америці надалі стати державою номер 1 в світі.

Поруч же з колишнім Союзом, як гігантський магніт, маячили країни золотого мільярда: Євросоюз і Близький Схід. Життя там виявилася щаслива і багата, і з цієї причини тисячі жінок як метелики на вогонь кинулися туди. Транснаціональна організована злочинність швидко збагнула, що на цьому можна заробляти хороші гроші, подальше відомо.

Крім цього в 80-ті 90-ті ми переживали щось подібне до сексуальної революції. Така революція вже відбулася на заході в 60-70-ті роки минулого століття, і знову там вона пройшла більш природно, так як на неї не чинили свого впливу негативні фактори всередині і поза країною, люди там просто кохалися в своє задоволення і все.

І ось уявіть таку картину: в суспільстві йде сексуальна революція, і все це на тлі руїн обридлого всім жебрака тоталітарної держави. До цього людям 70 років вбивали в голову казенний патріотизм, так що цілком природно, що громадськість тоді була налаштована антипатріотично. Десятиліттями натягнута пружина випросталася і маятник хитнувся в протилежний бік.

А за кордоном наших жінок в той час зустрічали тисячі ситих, доглянутих і забезпечених чоловіків, теплі моря і ультра-сучасні міста, а головне можливість за місяць заробляти стільки, скільки на батьківщині не заробити і за рік (про те, що призводить російських жінок в шлюбні агентства, читайте тут). А наші Ваньки виявилися знову не при справах.

Тепер виходить, що сексуальна революція на зразок-б позаду, але вона на відміну від подібної революції на заході пройшлася по суспільству дуже нерівномірно. З одного боку тисячі наших жінок, що відлітають в Грецію, Туреччину, Ліван, ОАЕ, Італію, Іспанію. І з іншого боку тисячі наших Ванек, які можуть лише безпорадно споглядати те, що відбувається.

Рівновага знову порушено, це факт. І я думаю, що цілком можливо природа якось спробує його відновити. Як це буде я особисто прогнозувати не беруся, але цілком можливо, що це знову буде проходити небезболезненно.

А ми що? Ми нічого. Швидко виправити тут нам щось не під силу, ніякого терору воєн і насильства по відношенню до іноземців - все це вже проходили і це ніколи не приведе до позитивного результату. Скінхедів я ні в якому разі не схвалюю.

Як сказав колись брат Володимира Ульянова: «А ми підемо іншим шляхом!» Нам, я маю на увазі чоловіків з країн СНД, потрібно розвиватися, уникати алкоголю і наркотиків, вчитися, читати, підніматися духовно, як можна довше зберігати здоров`я і молодість - вони нам ще знадобляться, робити кар`єру і запастися терпінням, і це зовсім не для того, щоб відповідати чиїмось амбіціям, як собака, перед якою підіймають палицю все вище і вище, а вона через неї стрибає. А так просто, може для себе або для тієї, яка є поруч.

А якщо ж все-таки збудуться рожеві мрії скривджених долею невдах, і наші жінки розлетяться по світу так що на 9 дівчат стане вже 10 хлопців, що-ж це їх вибір, тоді може у кого-то вона буде не з нашої країни- що робити, якщо для своїх ми так обридли. І вийде тоді, як іноді бувало в невротичних радянських сім`ях, сварлива дружина виховувала і виховувала нікудишній чоловіка. Той начебто-б вперто не хотів мінятися, поки не пішов до іншої і тоді - о диво, з новою дружиною він виправив ті свої недоліки, на які йому так наполегливо вказувала стара, виходить, що вона зробила добру справу - виховала свого чоловіка для іншої .