Погляд із заходу. Російський бунт - бунт тих, хто програв?
«Ви - сторона, що програла, і не повинні забувати про це!» - ці слова представника США при ООН Саманта Пауер, кинуті Віталію Чуркіну, відмінно пояснюють причини нинішньої політичної конфліктак. Захід протягом півстоліття відчуває себе переможцем в «холодній війні», і вважає, що Росія не мала права втручатися в ситуацію на Україні, навіть якщо там відбуваються масові вбивства людей, за те, що вони говорять російською мовою. Про те, чому дії Росії сприймаються як бунт тих, хто програв:
Для Заходу все, що відбувається - бунт тих, хто програв, що порушують правила колись підписаної капітуляції. Для росіян - відновлення справедливості, порушеною на початку 1990-х.
Відео: Русский бунт 2016-2017 років. Кривавий, безпощадний і останній
горе переможеним
Вся суть глобального політичної кризи 2014 року, в центрі якого опинилася Росія, полягає в словах, які в запалі кинула постійний представник США при ООН Саманта Пауер своєму російському візаві Віталію Чуркіну: «Ви - сторона, що програла, і не повинні забувати про це!».
Справа не в тому, що слова пані Пауер порушують дипломатичну етику - нинішнє покоління американських політиків і дипломатів такі дрібниці не турбують.
Справа в тому, що ця фраза добре пояснює причини нинішнього конфлікту між Росією і Заходом.
Захід протягом півстоліття відчуває себе переможцем в «холодній війні», і ця думка відкрито озвучується в промовах політиків ще з часів Джорджа Буша-старшого.
На цій підставі Захід вважає себе вправі встановлювати правила гри і диктувати свої умови.
Переможець завжди диктує волю переможеного - це історична традиція, що йде з глибокої давнини.
У логіці Заходу у Росії немає прав вимагати припинення розширення НАТО, немає прав висловлювати невдоволення будівництвом американської системи ПРО в Європі і так далі.
Відео: Погляд ззовні: Документальний фільм ARD показав патріотів Росії без ведмедів, горілки і АК-47
Згідно з цією логікою, Росія не мала права втручатися ні в події в Південній Осетії, ні в ситуацію на Україні. Чи не мала права, навіть якщо там відбуваються масові вбивства людей, які розмовляють російською мовою, за те, що вони говорять російською мовою.
У поданні Заходу, Росія в цих випадках повинна була вести себе, як програла Сербія, мовчки спостерігає за тим, як в Косово сербів знищують і розбирають на органи.
За цю покірність Сербію гладять по голові і навіть обіцяють коли-небудь прийняти в ЄС.
Саме так, в поданні Заходу, повинна вести себе і Росія, яка програла.
Про тих, хто кається і Нека
У Росії достатню кількість людей, яким затишно в ролі тих, хто програв. Їх досить і у владі, і в бізнесі, і в культурі, і в звичайному житті.
Нічого в цьому дивного немає - на початку 1940-х у програла Франції, окупованій Німеччиною, такі становили більшість. Велика нація цілком змирилася з німецьким пануванням, а нечисленні герої Опору, при всій до них повазі, погоди не робили. Майже так само легко з роллю тих, хто програв змирилися і жителі інших країн Європи.
А після закінчення Другої світової війни в цю роль вжилися і горді німці. Правда, їм не залишили вибору - після другої за століття глобальної війни, ними розв`язаної, країну грунтовно обчикрижили, розділили надвоє, а гордий тевтонський дух піддали насильницької ідеологічної кастрації.
Радянський Союз майданчиках не надвоє, а на цілих 15 держав. Але ось з ідеологічної кастрацією все виявилося не так просто. Якщо жителів Прибалтики, Закавказзя, Молдови і навіть України їй підвернути вдалося досить успішно, то з Росією вийшла заминка.
Росіяни категорично відмовлялися визнавати себе переможеними. Відмовлялися навіть тоді, коли такими себе визнавали лідери Росії.
Народ, який пережив масштабні приниження 1990-х, виявився міцнішим людей, які вважають себе його політичної та культурною елітою.
Еліта в масі своїй покірно погодилася каятися і слухатися переможців.
Народ на каються дивився з відвертою огидою, а повчання Заходу зустрічав з неприхованою ненавистю і ворожістю.
Західна логіка вперлася в російське впертість. Росіяни в більшості своїй категорично не хотіли укладатися на європейське прокрустове ложе, не дозволяли себе переробляти за затвердженим зразком.
непереможеним
Згадайте рядки з щоденника німецького солдата під Сталінградом:
Відео: Хто замовляє абсурд?
«1 вересня: невже росіяни дійсно збираються боротися на самому березі Волги? Це ж божевілля ...
11 вересня: безрозсудне впертість ...
13 вересня: ... дикі звірі ...
16 вересня: ... це не люди, а чорти ...
27 жовтня: російські - це не люди, а якісь залізні істоти. Вони ніколи не втомлюються і не бояться вогню ... »
У цьому-то і суть конфлікту - в 1991 році капітулювали не росіяни, а виключно керівництво, ведене особистими інтересами. Самі росіяни, якщо хтось не забув, в березні 1991 року проголосували за збереження єдиної держави.
І коли на Заході політики віщали про свою перемогу, в напівзруйнованій «російської фортеці» сиділи злі, як чорти, люди, крізь зуби цедівшіе: «Нічого, ми ще подивимося, хто кого ...»
Ці внутрішні настрої і стали причиною шокувала Захід загальної підтримки приєднання Криму.
Для Заходу це свавілля - бунт тих, хто програв, що порушують правила колись підписаної капітуляції. Для росіян - відновлення справедливості, порушеною на початку 1990-х.
Росіяни не згодні визнати себе «програли», і ніколи на це не погодяться.
Найшла коса на камінь ...
За логікою Заходу, економічні санкції, що б`ють по гаманцях росіян, повинні стримати їх «імперські амбіції», змусити змести «диктатора Путіна» і привести до влади прозахідних політиків.
На ділі ж це відвертий тиск призводить лише до радикалізації антизахідних настроїв, коли пошуки політичного компромісу з боку російської влади починають сприйматися як чергова зрада. Прозахідні ж політики і їх прихильники остаточно перетворюються в Росії в ізгоїв.
Соціальний вибух в таких умовах призведе до влади в Росії не умовного Олексія Навального, а умовного Ігоря Стрєлкова, після чого нинішнє протистояння здасться просто дитячою забавкою.
Днями папа Римський Франциск, звертаючись до пастви з проповіддю, сказав, що світ перебуває в стані третьої світової війни.
З понтифіком важко не погодитися. Ситуація зайшла в глухий кут - Захід не бажає рахуватися з «програли» російськими, росіяни не бажають вважати себе переможеними.
І виходу з цього глухого кута не видно ...
